– У чому полягає, на Вашу думку, головна відмінність між російськими та українськими медіа у висвітленні газового конфлікту?
– Основна відмінність і не тільки у висвітленні в ЗМІ, але в дискусії – це те, що з боку України я ніколи не бачив, щоб переходили на особи, щоб були якісь образи. А з російського боку видно неповагу, бажання принизити партнера. Це мене дуже вразило. Наприклад, Путін назвав українську владу криміналізованою, корупційною. Я ж знаю, і не тільки я, яка влада в Росії. Але коли ви розмовляєте на рівні президентів, на рівні урядів, то казати такі речі про Україну — це просто неетично.
– Чи Ви помічали перекручування інформації російськими ЗМІ або її замовчування?
– Я б не сказав про перекручення, а про замовчування і напівправду. Кожного дня тільки й бачиш, що виходить Купріянов на екрани телевізорів. А зараз уже й Путін у нього лаври забирає. Він ставить запитання розумні і в цих запитаннях уже чується і відповідь.
– За опитуваннями громадської думки, росіяни вже кілька років поспіль називають Україну серед недружніх до Росії держав. Це тенденція після Помаранчевої революції. Чи нинішній газовий конфлікт ще більше нашкодить іміджеві України, чи вже нижче падати нікуди?
– Це мене дуже засмучує. Дійсно, ця масована, однобічна інформація призводить до повної відчуженості між народами. Цей конфлікт ще більше, так би мовити, піділлє олії у вогонь. Я відчую це у розмовах з простими людьми, зразу ж повторюють тези, які йдуть на перших трьох каналах російських.
– І все ж Об'єднання українців Росії змогло оприлюднити свою думку про газовий конфлікт, тобто Вас почули?
–Де почули? Правильно, ми розіслали заяву в усі ЗМІ. Українські ЗМІ тиражували наше висловлювання, а російські — ніде цього не було. Я після цієї заяви отримував дуже багато дзвінків від наших людей із регіонів, які її підтримали. Але це не з російських ЗМІ вони дізналися, а з нашої електронної пошти. Зворотній зв’язок був. Телефонували з Сургута, Томська, Нижнього Новгорода, Санкт-Петербурга.
– Як тут діяти Україні, щоб краще представити свою точку зору в Росії?
– Відкритість. Повна відкритість! Навіть, якщо Україна схибила в чомусь, то треба це чесно визнавати на будь-яких рівнях, і це набагато краще справить враження на людей.
– Але якщо, як дехто вважає, Росія веде інформаційну війна і тут не обходиться без дезінформації, то чи допоможе тут чесність українців?
– Я вважаю, що допоможе. Я б те саме Росії порадив, але, на жаль, за нинішнього режиму Росія не стане подавати повну, відкриту інформацію.
(Прага – Київ)
– Основна відмінність і не тільки у висвітленні в ЗМІ, але в дискусії – це те, що з боку України я ніколи не бачив, щоб переходили на особи, щоб були якісь образи. А з російського боку видно неповагу, бажання принизити партнера. Це мене дуже вразило. Наприклад, Путін назвав українську владу криміналізованою, корупційною. Я ж знаю, і не тільки я, яка влада в Росії. Але коли ви розмовляєте на рівні президентів, на рівні урядів, то казати такі речі про Україну — це просто неетично.
– Чи Ви помічали перекручування інформації російськими ЗМІ або її замовчування?
– Я б не сказав про перекручення, а про замовчування і напівправду. Кожного дня тільки й бачиш, що виходить Купріянов на екрани телевізорів. А зараз уже й Путін у нього лаври забирає. Він ставить запитання розумні і в цих запитаннях уже чується і відповідь.
– За опитуваннями громадської думки, росіяни вже кілька років поспіль називають Україну серед недружніх до Росії держав. Це тенденція після Помаранчевої революції. Чи нинішній газовий конфлікт ще більше нашкодить іміджеві України, чи вже нижче падати нікуди?
– Це мене дуже засмучує. Дійсно, ця масована, однобічна інформація призводить до повної відчуженості між народами. Цей конфлікт ще більше, так би мовити, піділлє олії у вогонь. Я відчую це у розмовах з простими людьми, зразу ж повторюють тези, які йдуть на перших трьох каналах російських.
– І все ж Об'єднання українців Росії змогло оприлюднити свою думку про газовий конфлікт, тобто Вас почули?
–Де почули? Правильно, ми розіслали заяву в усі ЗМІ. Українські ЗМІ тиражували наше висловлювання, а російські — ніде цього не було. Я після цієї заяви отримував дуже багато дзвінків від наших людей із регіонів, які її підтримали. Але це не з російських ЗМІ вони дізналися, а з нашої електронної пошти. Зворотній зв’язок був. Телефонували з Сургута, Томська, Нижнього Новгорода, Санкт-Петербурга.
– Як тут діяти Україні, щоб краще представити свою точку зору в Росії?
– Відкритість. Повна відкритість! Навіть, якщо Україна схибила в чомусь, то треба це чесно визнавати на будь-яких рівнях, і це набагато краще справить враження на людей.
– Але якщо, як дехто вважає, Росія веде інформаційну війна і тут не обходиться без дезінформації, то чи допоможе тут чесність українців?
– Я вважаю, що допоможе. Я б те саме Росії порадив, але, на жаль, за нинішнього режиму Росія не стане подавати повну, відкриту інформацію.
(Прага – Київ)
