– Чи є у Росії ринкові причини вимагати від України у кілька разів вищу ціну за газ із Нового року, якщо нині у світі в кілька разів впали ціни на енергоносії, зокрема на нафту?
– Коли керівник «Газпрому» Олексій Міллер каже, що Україна з Нового року має платити 418 доларів за тисячу кубометрів газу, то він перебільшує. Ми можемо спостерігати подібне на ринку, коли продавці спершу вимагають вищу ціну ніж ту, яку очікують отримати. Так було в 2005 році. Тоді в Газпромі хотіли, щоб Україна платила 230 доларів, а зрештою ціна газу в 2006 році зросла до 95 доларів за тисячу кубів, тобто становила навіть менше ніж половину від первісної суми.
– Чи бачите Ви політичний підтекст у нинішньому газовому протистоянні між Москвою і Києвом? Такий підтекст, зокрема бачить газета «Інтернешенал Геральд Трибьюн», яка пише у вівторок, що Кремль таким чином намагається продемонструвати, що йому не до вподоби зближення України з НАТО.
– Уряди завжди мають політичні мотиви, щоб вони не робили. Але якщо ми порівняємо нинішню ситуацію з 2006 роком, останнім серйозним конфліктом між Україною і Росією, то тепер політичні питання відійшли на другий план. Згадайте той час. Минув рік від Помаранчевої революції, Президент Ющенко дуже наполягав на членстві України в НАТО. Що змінилося зараз так це те, що політичні позиції Ющенка в Україні зараз не дуже міцні. По-друге, самі члени НАТО відклали на далеку перспективу питання членства України і Грузії в Альянсі. Це вже не те, що турбує Москву. Нині влада в Москві відчуває, що краще розуміється з Києвом аніж це було тоді.
– Прем’єр Юлія Тимошенко обіцяла вже з Нового року покласти край посередникам у російсько-українському газовому бізнесі, таким як компанія «РосУкрЕнерго». Але до того як підписувати контракт Росія наполягає на повному поверненні українського боргу. Ваш прогноз – чи «РосУкрЕнерго» буде існувати в 2009 році?
– Так. Не треба забувати, що «РосУкрЕнерго» продає великі обсяги середньоазійського газу в Угорщині, Польщі, в інших центральноєвропейських державах. Контракт з Україною є дуже важливим, але не єдиним їхнім бізнесом. Також я вважаю, що для Москви і «Газпрому» відносини з «РосУкрЕнерго» не є пріоритетними. Стосунки з головним акціонером «РосУкрЕнерго», паном Фірташем, були для них корисними, але вони готові відмовитися від його послуг, так само як відмовилися від послуг інших, якщо це допоможе їхньому бізнесу. Якщо у відповідь на заяву Тимошенко росіяни сказали, що готові до нових можливостей, то, гадаю, що їм варто повірити на слово.
– З українського боку можна почути про те, що українцям цієї зими не варто сильно перейматися через газовий конфлікт із росіянами. Мовляв, нині в українських сховищах досить запасів газу, та й споживання блакитного пального в Україні падає через економічну кризу, передовсім це стосується металургії. Чи слушні такі аргументи, на Вашу думку?
– Не зовсім. Гадаю, що дуже важливо, щоб Україна вчасно розраховувалася за газ, адже жодна країна не повинна накопичувати подібних боргів. Це ускладнює відносини з Росією, не покращує міжнародної репутації України. Крім цього, я думаю, що Україна повинна намагатися менше споживати газу. Це правда, що металургійне виробництво скорочується. Але це не найкращий спосіб заощаджувати енергію, адже економічний спад має ширші негативні наслідки. Йдеться не лише про виробництво. Україна далі продовжує неефективно споживати газ на місцевому рівні. Це питання має бути пріоритетом для української влади. Дотепер цього не було, за винятком заяв. Якщо міністерство житлово-комунального господарства, інші відомства реалізують свої плани з енергозбереження, то це допоможе Україні долати важкі економічні часи, які чекають на неї попереду.
(Прага – Київ)
– Коли керівник «Газпрому» Олексій Міллер каже, що Україна з Нового року має платити 418 доларів за тисячу кубометрів газу, то він перебільшує. Ми можемо спостерігати подібне на ринку, коли продавці спершу вимагають вищу ціну ніж ту, яку очікують отримати. Так було в 2005 році. Тоді в Газпромі хотіли, щоб Україна платила 230 доларів, а зрештою ціна газу в 2006 році зросла до 95 доларів за тисячу кубів, тобто становила навіть менше ніж половину від первісної суми.
– Чи бачите Ви політичний підтекст у нинішньому газовому протистоянні між Москвою і Києвом? Такий підтекст, зокрема бачить газета «Інтернешенал Геральд Трибьюн», яка пише у вівторок, що Кремль таким чином намагається продемонструвати, що йому не до вподоби зближення України з НАТО.
– Уряди завжди мають політичні мотиви, щоб вони не робили. Але якщо ми порівняємо нинішню ситуацію з 2006 роком, останнім серйозним конфліктом між Україною і Росією, то тепер політичні питання відійшли на другий план. Згадайте той час. Минув рік від Помаранчевої революції, Президент Ющенко дуже наполягав на членстві України в НАТО. Що змінилося зараз так це те, що політичні позиції Ющенка в Україні зараз не дуже міцні. По-друге, самі члени НАТО відклали на далеку перспективу питання членства України і Грузії в Альянсі. Це вже не те, що турбує Москву. Нині влада в Москві відчуває, що краще розуміється з Києвом аніж це було тоді.
– Прем’єр Юлія Тимошенко обіцяла вже з Нового року покласти край посередникам у російсько-українському газовому бізнесі, таким як компанія «РосУкрЕнерго». Але до того як підписувати контракт Росія наполягає на повному поверненні українського боргу. Ваш прогноз – чи «РосУкрЕнерго» буде існувати в 2009 році?
– Так. Не треба забувати, що «РосУкрЕнерго» продає великі обсяги середньоазійського газу в Угорщині, Польщі, в інших центральноєвропейських державах. Контракт з Україною є дуже важливим, але не єдиним їхнім бізнесом. Також я вважаю, що для Москви і «Газпрому» відносини з «РосУкрЕнерго» не є пріоритетними. Стосунки з головним акціонером «РосУкрЕнерго», паном Фірташем, були для них корисними, але вони готові відмовитися від його послуг, так само як відмовилися від послуг інших, якщо це допоможе їхньому бізнесу. Якщо у відповідь на заяву Тимошенко росіяни сказали, що готові до нових можливостей, то, гадаю, що їм варто повірити на слово.
– З українського боку можна почути про те, що українцям цієї зими не варто сильно перейматися через газовий конфлікт із росіянами. Мовляв, нині в українських сховищах досить запасів газу, та й споживання блакитного пального в Україні падає через економічну кризу, передовсім це стосується металургії. Чи слушні такі аргументи, на Вашу думку?
– Не зовсім. Гадаю, що дуже важливо, щоб Україна вчасно розраховувалася за газ, адже жодна країна не повинна накопичувати подібних боргів. Це ускладнює відносини з Росією, не покращує міжнародної репутації України. Крім цього, я думаю, що Україна повинна намагатися менше споживати газу. Це правда, що металургійне виробництво скорочується. Але це не найкращий спосіб заощаджувати енергію, адже економічний спад має ширші негативні наслідки. Йдеться не лише про виробництво. Україна далі продовжує неефективно споживати газ на місцевому рівні. Це питання має бути пріоритетом для української влади. Дотепер цього не було, за винятком заяв. Якщо міністерство житлово-комунального господарства, інші відомства реалізують свої плани з енергозбереження, то це допоможе Україні долати важкі економічні часи, які чекають на неї попереду.
(Прага – Київ)
