На Масляній вулиці між відомим брюссельським Град Плацом та Біржою знаходиться крамничка, що користується особливою популярністю серед місцевої малечі. Глянувши на вітрину, все стає зрозумілим: адже вона декорована до Різдва солодощами, серед яких марципани та медяники у формі Діда Мороза чи маленького Ісуса, оточеного євангельськими персонажами.
Радіо Свобода теж завітало до крамниці, де на зустріч вийшов господар Бернар Ельсон. «Ласкаво просимо до магазину солодощів «Дандуа». Він існує з 1829 року та заснований брюссельським кондитером Жан-Батистом Дандуа. Основна наша спеціалізація – різдвяні тістечка, медяники-«спекульоз» чи бісквіти. А протягом року ми випікаємо ще й інші солодощі, на кшталт амандових хлібців, грецьких булок чи пряників. Працюємо, як працювали наші батьки, – ручним способом, із використанням дерев’яних форм», – розповів пекар-кондитер Бернар Ельсон.
Метрові пряники
У крамниці завжди багато дітей, котрі захоплено розглядають гори апетитних солодощів. Особливий наплив відвідувачів у період Різдвяних свят. Місцеве печиво різних форм та розмірів, під назвою «спекульоз» (часом пряник може сягати й одного метра!) – це давній традиційний атрибут періоду, коли малеча отримує подарунки від Святого Миколая чи від Дідуся Мороза, якого тут називають Пер Ноелем (Père Noel). Нерідко ними ще й прикрашають ялинку.
Звичайно, за межами Брюсселя, в інших бельгійських містах теж є свої різдвяні харчові традиції. Наприклад, святкова солодка страва у Льєжі називається «Ля букет» (La boukette). Це – невеликі млинці з гречаного борошна, прикрашені «конринтським» виноградом, яблуками, сиропом чи цукром-сирцем. У місцевих сім’ях та у «Різдвяних хутірцях», де у центрі міста розташовані маленькі дерев’яні крамнички, протягом свят «Ля букет» обов’язково супроводжується гарячим вином або фруктовим сидром.
Дичину замінили «англійським» індиком
Щодо основних різдвяних страв цієї країни, то за давньою традицією слід було мати на столі шматок м’яса дикого кабана, впольованого у місцевих хащах, у горах Арденах.
Крістін Орі, що мешкає у південній, частині Бельгії розповідає: «Нині дичину все частіше заміняють смаженим індиком чи качкою, що є прямим англосаксонським впливом. Нерідко зустрічаються «крайнощі»: є чимало сімей, що на святвечір полюбляють заокеанські делікатеси, скажімо, з м’яса кенгуру. Для південних районів Бельгії також характерні особливі страви, на кшталт «відварної брюссельської капусти з білою, пташиною ковбасою» чи «шукруту», запозиченого у східних сусідів»
Одразу пояснимо, що «шукрут» (choukrout) – це не що інше, як відома кожному українцеві варена кисла капуста зі свининою та картоплею.
Говорячи про традиційні бельгійські напої, які споживаються під час Різдвяних свят, то, звичайно, слід згадати пиво, яке так і називається – «Різдвяне». Інакше не могло й бути у цій «пивній» країні, де налічується більше тисячі видів цього напою. Не втрималися бельгійці й від «винної» спокуси і запозичили у сусідів-німців звичку пити на Різдво гаряче вино. Щоправда, тут теж не обійшлося без суто місцевих вкраплень: до вина додають всі можливі ароматичні домішки, а саме трави, пряності, фрукти чи навіть міцні напої, такі як коньяк чи ром.
(Брюссель –Прага – Київ)
