«Свята Варвара молиться перед сином Божим і захищає від несподіваних хвороб і наглої смерті», – так записано у стародавніх київських хроніках. У народі споконвіку також вірили, що великомучениця боронить від відьомських чар.
Першу книгу про чудотворні діяння Варвари наприкінці 17-го століття написав знаменитий історик, архімандрит Михайлівського монастиря Феодосій Софонович. Це була невеличка збірка оповідань про чудесні зцілення людей, більшість із котрих на момент виходу книги були живі-здорові і могли підтвердити достовірність описаних чудес.
На поклін до мощів великомучениці приїжджали паломники з усього світу, і найбільше їх прибувало до Києва саме 4 грудня за «старим стилем» – у день Святої Варвари. Цього дня святі мощі виносили з Михайлівського собору і робили навколо нього хресний хід.
Раніше в цей час в Україні вже починалися великі морози, і, за спогадами очевидців, були роки, коли хресний хід навколо собору доводилося припиняти напівдорозі через сильну хурделицю.
Чудодійні персні носили й гетьмани, й царі
Серед паломників, які прибували до Михайлівського Золотоверхого на поклін до мощів великомучениці, великим попитом користувалися так звані персні Варвари. Їх виготовляли в монастирі і перед службою клали в раку з мощами, після чого, як вірили, вони набували чудодійної сили захисту від несподіваних хвороб. Такі персні паломники закуповували десятками для родичів, знайомих, сусідів – усіх, хто мріяв про захист і допомогу великомучениці, але не міг сам піти на прощу.
Перстень Варвари носив і Іван Мазепа. Гетьман був великим шанувальником великомучениці, і його коштом майстри виготовили надзвичайної ювелірної роботи срібну раку для мощів Варвари.
Російські царі і особливо цариці теж полюбляли персні Варвари, натомість залишаючи біля мощів свої золоті каблучки.
Вісімсотлітню традицію шанування святої сплюндрували більшовики. 1934 року Михайлівський Золотоверхий монастир знесли. Але мощі святої Варвари чудом (хоча, зрештою, а як інакше) були врятовані, і з часом їх перенесли до Володимирського собору, де вони перебувають донині.
За словами служителів храму, щороку збільшується кількість паломників із усіх кінців країни і світу до святих мощів. І, як і в давнину, найбільше їх прибуває до Володимирського собору саме 17 грудня (4-го за «старим стилем»), у день Святої великомучениці Варвари.
(Київ – Прага)
Першу книгу про чудотворні діяння Варвари наприкінці 17-го століття написав знаменитий історик, архімандрит Михайлівського монастиря Феодосій Софонович. Це була невеличка збірка оповідань про чудесні зцілення людей, більшість із котрих на момент виходу книги були живі-здорові і могли підтвердити достовірність описаних чудес.
На поклін до мощів великомучениці приїжджали паломники з усього світу, і найбільше їх прибувало до Києва саме 4 грудня за «старим стилем» – у день Святої Варвари. Цього дня святі мощі виносили з Михайлівського собору і робили навколо нього хресний хід.
Раніше в цей час в Україні вже починалися великі морози, і, за спогадами очевидців, були роки, коли хресний хід навколо собору доводилося припиняти напівдорозі через сильну хурделицю.
Чудодійні персні носили й гетьмани, й царі
Серед паломників, які прибували до Михайлівського Золотоверхого на поклін до мощів великомучениці, великим попитом користувалися так звані персні Варвари. Їх виготовляли в монастирі і перед службою клали в раку з мощами, після чого, як вірили, вони набували чудодійної сили захисту від несподіваних хвороб. Такі персні паломники закуповували десятками для родичів, знайомих, сусідів – усіх, хто мріяв про захист і допомогу великомучениці, але не міг сам піти на прощу.
Перстень Варвари носив і Іван Мазепа. Гетьман був великим шанувальником великомучениці, і його коштом майстри виготовили надзвичайної ювелірної роботи срібну раку для мощів Варвари.
Російські царі і особливо цариці теж полюбляли персні Варвари, натомість залишаючи біля мощів свої золоті каблучки.
Вісімсотлітню традицію шанування святої сплюндрували більшовики. 1934 року Михайлівський Золотоверхий монастир знесли. Але мощі святої Варвари чудом (хоча, зрештою, а як інакше) були врятовані, і з часом їх перенесли до Володимирського собору, де вони перебувають донині.
За словами служителів храму, щороку збільшується кількість паломників із усіх кінців країни і світу до святих мощів. І, як і в давнину, найбільше їх прибуває до Володимирського собору саме 17 грудня (4-го за «старим стилем»), у день Святої великомучениці Варвари.
(Київ – Прага)
