Упродовж трьох років у Музеї російського мистецтва відбуваються вишукані мистецькі зібрання. Уявіть собі музейний інтер’єр, на його стінах шедеври живопису, під якими звучить музика і поезія. Всього на один вечір із запасників музею підбирають картини, які відповідають мистецькому дійству.
Останній з таких вечорів відкрив перед слухачами галерею пісенної творчості сучасного українського композитора Валентина Сильвестрова. Звучали його пісні на вірші Пушкіна, Ахматової, Блока, Мандельштама, інших російських поетів, написані в останні роки. Більшість з них виконувалися вперше. Акомпанував співачці Інні Галатенко сам автор, Валентин Сильвестров.
Валентина Сильвестрова називають одним із найяскравіших майстрів мелодії ХХ століття і вбачають цей дар у співучості його рідної української культури. Сам композитор вважає, що мелодію вигадати неможливо: «Мелодія, якщо це справді мелодія, а не просто називається мелодією, це спіймана мить. Мелодію треба дочекатись, її не можна спрогнозувати. Вона виникає несподівано, її треба піймати, це мить. А мить – це вічність».
На мольбертах того вечора стояли роботи із колекції Давида Сигалова. Свою унікальну колекцію живопису відомий дитячий лікар заповідав передати київським мистецьким музеям. Картини з його зібрання Іллі Рєпіна і Михайла Клодта доповнювали щемну, ніжну лірику музики Сильвестрова.
(Київ – Прага)
Останній з таких вечорів відкрив перед слухачами галерею пісенної творчості сучасного українського композитора Валентина Сильвестрова. Звучали його пісні на вірші Пушкіна, Ахматової, Блока, Мандельштама, інших російських поетів, написані в останні роки. Більшість з них виконувалися вперше. Акомпанував співачці Інні Галатенко сам автор, Валентин Сильвестров.
Валентина Сильвестрова називають одним із найяскравіших майстрів мелодії ХХ століття і вбачають цей дар у співучості його рідної української культури. Сам композитор вважає, що мелодію вигадати неможливо: «Мелодія, якщо це справді мелодія, а не просто називається мелодією, це спіймана мить. Мелодію треба дочекатись, її не можна спрогнозувати. Вона виникає несподівано, її треба піймати, це мить. А мить – це вічність».
На мольбертах того вечора стояли роботи із колекції Давида Сигалова. Свою унікальну колекцію живопису відомий дитячий лікар заповідав передати київським мистецьким музеям. Картини з його зібрання Іллі Рєпіна і Михайла Клодта доповнювали щемну, ніжну лірику музики Сильвестрова.
(Київ – Прага)
