Чи допоможуть Україні кредити МВФ?

Рада директорів тоді прийме рішення, коли буде просування в законодавчому оформленні, рада буде зважати й на питання «Промінвестбанку», як швидко навколо цього питання хмара розвіється.

Валерій Литвицький: Існує, звичайно, тому що рада директорів тоді прийме рішення, коли буде просування в законодавчому оформленні, коли законопроект відповідний буде проголосований.

Я думаю, що рада буде зважати й на питання «Промінвестбанку», як швидко навколо цього питання хмара розвіється.

Тому й не виключено, що рада директорів й не ухвалить рішення. Тому м’яч на нашій стороні, а точніше на стороні парламенту.

- А якщо рада директорів не ухвалить рішення, то що ми будемо робити? Тобто, чи проживемо ми без цих…?

- Проживемо. Ми проживемо й у цьому році, й проживемо, пане Віталію, в наступному році, тому що резервна позиція 31 мільярд на сьогодні, платіж цього року приблизно 8 мільярдів до кінця року і наступного року 13-15 мільярдів.

Різні є оцінки. Можуть біти й люфти, щось там товарне, щось може пройти, а щось не піти. Тому орієнтовно розрив - 17 мільярдів. Наші валютні резерви вдвічі більші.

Тому не треба так трактувати попередження, що завтра цей дефлот можливий.

Але нам не стільки кредит сьогодні потрібний, скільки сам факт доступу до кредиту, тому що інвестори іноземні капризні по апетиту. Якщо у них апетит є, то тільки тоді, коли вони впевнені, що не наступить якийсь період, коли Україна може мати певний дискомфорт в обслуговуванні і проплаті на запозичення зовнішні.

Тому вони мають знати, точно знати, що в цю країну можна заводити гроші, можна позичати, можна прямі інвестиції робити – у неї є кредитне плече.

І якщо на ринках (слово незрозуміле) ситуація різко погіршиться: метали впадуть, добрива або енергоносії різко зростуть, або російський газ полізе по 500 там доларів, то вони знають, що Україна може звернутися, і транш якийсь відповідний буде отриманий.

Якщо ж вони це знають, вони ведуть себе спокійніше.

До речі, поки вони себе у вересні вели спокійно. Ми навіть у вересні позичили 2 мільярди. Ну, це в основному дочки позичали в матерів своїх. Ви розумієте, про що я кажу. І приблизно 2 мільярди, цей місячний показник, - це взагалі максимум цього року. Тобто, позичають.

Прямих інвестицій менше на 300 мільйонів зайшло, але 700 мільйонів у вересні інвестицій зайшло. Тому я не драматизував би. Але нам потрібна страховка. Страховка потрібна – раз. Вгамувати пристрасті навколо «Промінвестбанку» - два.

Івалютними резервами збити такий психічний шок на ринку, тому що він на 90%, може, більше, а може, менше, ніж 90% пов'язаний з біфуркацією, ну, з невизначеністю, що буде з бюджетом, що буде з ВР, що буде з експортом, чи піде подальше уповільнення, чи фінансова криза в Європі і в США трансформується в стагнацію, а потім в рецесію, чи не зачепить цей процес щось в Україні, крім будівництва.

Тому що поки що у нас тільки будівництво в рецесії, не в рецесії, а в справжньому спаді, але інші галузі… Здається, що ще нафтопереробка. Вони там все-таки на висхідних трендах.

Тому, я думаю, що я так би відповів на Ваше питання. Кредит сьогодні не потрібний, доступ дуже потрібний. Це буде сильний психологічний... Я навіть його називаю, пане Віталію, психологічний стенбай.

- Так. Це взагалі історичний максимум. Я такого прецеденту не знаю.

10 років тому в вересні я стояв у президента Кучми в кабінеті, коли він розмовляв з президентом Шираком. Тоді вирішувалася доля «програми розширеного фінансування».

Ми тоді мали валютних резервів менше мільярда. Якби в нас тоді не було рішення МВФ, то ми були б на грані дефолту. Це 1998 рік.

Власне кажучи, я собі завжди уявляю, що МВФ зіграв тоді важливу роль. І я, пане Віталію, нагадаю, що ми в 1999 році після цієї шаленої девальвації 1998-1999 років відновили позитивну динаміку в промисловості, а в 2000 році вперше ВВП почав зростати.

Тому я, знаєте, ще що хотів би додати, що, крім того, що психологічний доступ до 16,5 мільярдів, тоді, до речі, був 3 з чимось мільярди «програма розширеного фінансування», а зараз 16,5 мільярдів…

Я молитимуся зранку, щоб у нас не було проблеми в монетизації цієї кредитної лінії, щоб ми обмежилися або навіть не зверталися до цих грошей, але щоб всі у світі знали, що якщо потрібно, то ми звернемося.

Але що, пане Віталію, дуже важливо, то це, що нам, на жаль, інколи потрібні поганяла. Я думаю, що Ви розумієте, про що я кажу.

В нас 8 років в Україні не проводяться ніякі економічні реформи. Я є людиною поміркованою і знаю вагу своїм словам. Але я Вам відповідально кажу про це, я не боюсь когось зачепити. Жодної реформи з 2001 року в Україні не проводиться ніякої: ні бюджетної, ні фіскальної…

Спроба лібералізації валютного регулювання в 2005 році була, в цьому році була, але Ви бачите, з якими політичними акомпанементами, з яким побиттям, включаючи ВР, інші структури, йдуть ці процеси, як важко сприймаються спроби привчити до коливань певних курсу, відійти від фіксації і так далі.

Супротив шалений. І не тільки силовий, який в експортного сектору. Але в людей, які, здавалося б, мали аплодувати тому, що долар посилився, а в травні вони говорили, що як, ми ж ошукані, ми ж жили в доларі, а тепер долар менше. А тепер долар більше, то вони знову не задоволені.

Ми ж незадоволені іншим, що, звичайно, коливання надмірні. 6% - це психологія. Цю психологію треба зняти МВФівським сигналом, «Промінвестбанківською» розв’язкою і валютними резервами, які ми сьогодні, до речі, використали менше, ніж вчора.

Я радий, що є для мене можливість і честь вам повідомити, що сьогодні нарешті на валютному ринку відновилася пропозиція валюти, чого ми давно чекали, втричі був менший попит на долар. Ми запропонували свої продажі на 5,95, а ринок навіть давав котирування 5,90. Сьогодні офіційний обмінний курс буде вже сильніший, ніж вчора.

Я єдине думаю, що той, хто думає, що вже розворот тренду, помиляється. Я маю на увазі, що не тільки ж в інтервенціях справа. Треба ж мати на увазі, що коли ми продаємо валюту, ми ж вилучаємо гривню. А через рефінансування ми її повертаємо.

Тому снаряди у вигляді ліквідності, якими можна давати по курсу гарматні постріли, є, тому мається на увазі, що треба спокій в людей, учасників ринку спокій. Якщо спокою не буде, ліквідності у них достатньо, щоб атаку нову зробити на курс.

З 1 жовтня Мінфін видав в економіку з казначейського рахунку, з банківської системи 7 мільярдів. Тому все-таки якщо банк гривню продажем вилучає більше, ніж дає через рефінансування, з лихвою це компенсує Мінфін.

Я Мінфін розумію, тому що їм треба робити видатки.

Тому в нас ситуація така. Ми сидимо в шпагаті: нам і ліквідність треба, щоб у банків була, особливо в контексті очікування поганих по доступу на зовнішні ринки, і нам треба вгамувати істерію на валютному ринку.

Тому ми працюємо, ми ніколи, пане Віталію, в комфорті не жили, НБУ я маю на увазі. Кожний рік або вибори, або передвибори.

Очікування хоча б кватирки для реформ, вони вже марні. Я просто не пам’ятаю не тільки вікно, не тільки кватирку, навіть щілина не відкрилася. Кожний практично рік перед виборами, довиборами, в процесі виборів, атака йде на курс, і люди реагують, звичайно…