– Хто з українських лідерів, на Вашу думку, несе головну відповідальність за загострення політичної ситуації у державі?
– Гадаю, що у Вашингтоні розчаровані низкою українських політиків, тому що політична боротьба, яку ми бачили, створила ситуацію, коли Україна не спроможна провести внутрішні реформи і розвинути відносини із Заходом. Було помітно, як невдовзі після призначення пані Тимошенко на посаду Прем’єра, голова Секретаріату Президента Балога почав її критикувати. Політична боротьба розгорнулася з обох боків. А вже до весни між Кабінетом Міністром і Секретаріатом Президента розгорнулася війна. Здавалося, що серпневий конфлікт між Росією і Грузією мав би стати подією, яку в Україні мають сприйняти дуже серйозно. І тут було сподівання, що українські політики скажуть: давайте зупинимося на хвильку і подумаємо, що зробити для того, щоб Україна не була вразливою до російського тиску. Але замість цього виглядає, що українські політики лише активізували змагання за владу.
– Для деяких українців і певної частини українських медіа Президент Ющенко тісно асоціюється зі Сполученими Штатами. У нього, зокрема, і дружина колишня американка. То, чи це пан Ющенко не дослухається до порад американців, чи може це були погані поради?
– Наскільки мені відомо, американська влада намагалася заохотити Прем’єра і Президента працювати разом, особливо після серпневих подій (у Грузії). Але виглядає, що поради, які, на мою думку, були правильними, до них українські політики не дуже прислухаються. Президент каже, що хоче, щоб Україна в грудні отримала План дій щодо членства в НАТО. Я це підтримую. Але мушу сказати: якщо в жовтні Верховну Раду розпустять і оголосять парламентські вибори, то шанси, що Україна отримає ПДЧ у грудні, нульові. У НАТО не будуть певні, який уряд буде в Україні після виборів. Є така думка: якщо немає згоди щодо ПДЧ між Прем’єром і Президентом, то НАТО цього також не буде пропонувати.
– Але якщо виборів зараз не буде, і припустімо, що Україна таки отримає ПДЧ, а Прем’єром невдовзі стане пан Янукович, то це рішення НАТО буде формальним. Він не буде його виконувати.
– Така ситуація можлива. Ви маєте рацію. Якщо пан Янукович не захоче підтримувати цей План, то він залишиться на папері.
– Чи це означає, на думку американців, що прем’єрство Януковича поставить хрест на нових проектах України і НАТО?
– Я не певний щодо цього. Пригадую, що коли пан Янукович був Прем’єром у 2006-му і 2007 роках, то хоча він виступах проти ПДЧ, було реалізовано низку конкретних проектів Україна-НАТО. Кабінет Януковича схвалив проведення спільних навчань, Україна дала згоду на стратегічні авіаперевезення НАТО. Тому хоча пан Янукович публічно не підтримував ПДЧ, конкретні проекти просувалися.
– Багато українці втомилися ходити на вибори. Чи допоможуть вони змінити ситуацію на краще?
– Добра новина — це те, що незважаючи на політичний безлад, в якому зараз опинилася Україна, виглядає, що більшість політичних гравців хочуть його подолати демократичним шляхом. Але, на жаль, якщо зараз в Україні відбудуться дострокові вибори і потім почнеться президентська кампанія, то навряд чи в розпалі перегонів уряд зможе проводити послідовну політику.
(Прага – Київ)
– Гадаю, що у Вашингтоні розчаровані низкою українських політиків, тому що політична боротьба, яку ми бачили, створила ситуацію, коли Україна не спроможна провести внутрішні реформи і розвинути відносини із Заходом. Було помітно, як невдовзі після призначення пані Тимошенко на посаду Прем’єра, голова Секретаріату Президента Балога почав її критикувати. Політична боротьба розгорнулася з обох боків. А вже до весни між Кабінетом Міністром і Секретаріатом Президента розгорнулася війна. Здавалося, що серпневий конфлікт між Росією і Грузією мав би стати подією, яку в Україні мають сприйняти дуже серйозно. І тут було сподівання, що українські політики скажуть: давайте зупинимося на хвильку і подумаємо, що зробити для того, щоб Україна не була вразливою до російського тиску. Але замість цього виглядає, що українські політики лише активізували змагання за владу.
– Для деяких українців і певної частини українських медіа Президент Ющенко тісно асоціюється зі Сполученими Штатами. У нього, зокрема, і дружина колишня американка. То, чи це пан Ющенко не дослухається до порад американців, чи може це були погані поради?
– Наскільки мені відомо, американська влада намагалася заохотити Прем’єра і Президента працювати разом, особливо після серпневих подій (у Грузії). Але виглядає, що поради, які, на мою думку, були правильними, до них українські політики не дуже прислухаються. Президент каже, що хоче, щоб Україна в грудні отримала План дій щодо членства в НАТО. Я це підтримую. Але мушу сказати: якщо в жовтні Верховну Раду розпустять і оголосять парламентські вибори, то шанси, що Україна отримає ПДЧ у грудні, нульові. У НАТО не будуть певні, який уряд буде в Україні після виборів. Є така думка: якщо немає згоди щодо ПДЧ між Прем’єром і Президентом, то НАТО цього також не буде пропонувати.
– Але якщо виборів зараз не буде, і припустімо, що Україна таки отримає ПДЧ, а Прем’єром невдовзі стане пан Янукович, то це рішення НАТО буде формальним. Він не буде його виконувати.
– Така ситуація можлива. Ви маєте рацію. Якщо пан Янукович не захоче підтримувати цей План, то він залишиться на папері.
– Чи це означає, на думку американців, що прем’єрство Януковича поставить хрест на нових проектах України і НАТО?
– Я не певний щодо цього. Пригадую, що коли пан Янукович був Прем’єром у 2006-му і 2007 роках, то хоча він виступах проти ПДЧ, було реалізовано низку конкретних проектів Україна-НАТО. Кабінет Януковича схвалив проведення спільних навчань, Україна дала згоду на стратегічні авіаперевезення НАТО. Тому хоча пан Янукович публічно не підтримував ПДЧ, конкретні проекти просувалися.
– Багато українці втомилися ходити на вибори. Чи допоможуть вони змінити ситуацію на краще?
– Добра новина — це те, що незважаючи на політичний безлад, в якому зараз опинилася Україна, виглядає, що більшість політичних гравців хочуть його подолати демократичним шляхом. Але, на жаль, якщо зараз в Україні відбудуться дострокові вибори і потім почнеться президентська кампанія, то навряд чи в розпалі перегонів уряд зможе проводити послідовну політику.
(Прага – Київ)
