Проте українські експерти відзначають і певні здобутки. Зокрема, в цьому році була ліквідована корупційна схема державних закупівель, завдяки якій із держбюджету вимивалися мільярди гривень (експерти називали цифру від 5 до 20 мільярдів).
Утім, щоб досягти такого результату, потрібні були публічне з’ясування стосунків між Секретаріатом Президента та Кабміном, а також особиста присутність Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко у Верховній Раді у день голосування.
Між Президентом і парламентом
Проте так і не створили Антикорупційне бюро. Депутати не дали згоди на створення цього відомства, бо вирішальний вплив на його діяльність мав би Президент. Відтак його політичні опоненти боялися, що нова установа радше використовуватиметься для політичної боротьби, а не для подолання корупції.
Минулого року під час політичної кризи, спричиненої розпуском парламенту, СБУ висунуло звинувачення на адресу судді Конституційного суду Сюзанни Станік. Але справу так і не було доведено до суду.
Народний депутат від фракції БЮТ Андрій Кожем’якін, який свого часу очолював профільне управління «К» Служби безпеки України, каже, що звіт «Трансперенсі інтернешнел» в цілому об’єктивний.
«Я вважаю, що це об’єктивно, тому що на сьогоднішній день немає головного для організації боротьби з корупцією – це політичної волі, серйозної масованої атаки на корупцію. А вона має йти від Президента», – зазначив Андрій Кожем’якін.
Натомість директор політико-правових програм Центру імені Олександра Разумкова Юрій Якименко в інтерв’ю Радіо Свобода зазначив, що в цій проблемі значна частина відповідальності лежить і на Верховній Раді.
«Слід зазначити, що є демонстрація намірів, але реальних результатів щодо цього поки немає, – каже пан Якименко. – І це можна було відслідкувати по тому, як приймаються антикорупційні закони, внесені Президентом. Вони були прийняті, здається, в першому читанні і далі не прогресували. Держава намагається боротися з корупцією, але результати не настільки очевидні, щоб говорити про наявність певного прогресу».
За словами Юрія Якименка, в Україні у справі боротьби з корупцією спостерігається радше стагнація, а не регрес.
Скандалом по корупції
Безперечно, важливим є розголос навколо резонансних справ. Зокрема, цими днями в Україні поширилася інформація про закриття кримінальних справ відносно дітей впливових батьків, які спричинили ДТП із людськими жертвами.
Однак після того, як інформація набула розголосу правоохоронці поспішили заявити про те, що слідство триває.
«Такі речі є найкращим індикатором наявності корупції в правоохоронних органах, – пояснює Юрій Якименко. – Якщо люди бачать, що скоєний злочин і людині вдається уникнути відповідальності, то це і є найбільш очевидне свідчення корупції. Тому, якщо справа набуває суспільного розголосу, тоді легше забезпечити прозорий її розгляд. Те, що оприлюднене, важче приховати».
Експерти сходяться на думці, що вирішальною в боротьбі з корупцією на даному етапі є саме політична складова.
Чи може виборець привити політикові хист до вирішення цієї проблеми – питання залишається відкритим.
(Київ – Прага)
Утім, щоб досягти такого результату, потрібні були публічне з’ясування стосунків між Секретаріатом Президента та Кабміном, а також особиста присутність Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко у Верховній Раді у день голосування.
Між Президентом і парламентом
Проте так і не створили Антикорупційне бюро. Депутати не дали згоди на створення цього відомства, бо вирішальний вплив на його діяльність мав би Президент. Відтак його політичні опоненти боялися, що нова установа радше використовуватиметься для політичної боротьби, а не для подолання корупції.
Минулого року під час політичної кризи, спричиненої розпуском парламенту, СБУ висунуло звинувачення на адресу судді Конституційного суду Сюзанни Станік. Але справу так і не було доведено до суду.
Народний депутат від фракції БЮТ Андрій Кожем’якін, який свого часу очолював профільне управління «К» Служби безпеки України, каже, що звіт «Трансперенсі інтернешнел» в цілому об’єктивний.
«Я вважаю, що це об’єктивно, тому що на сьогоднішній день немає головного для організації боротьби з корупцією – це політичної волі, серйозної масованої атаки на корупцію. А вона має йти від Президента», – зазначив Андрій Кожем’якін.
Натомість директор політико-правових програм Центру імені Олександра Разумкова Юрій Якименко в інтерв’ю Радіо Свобода зазначив, що в цій проблемі значна частина відповідальності лежить і на Верховній Раді.
«Слід зазначити, що є демонстрація намірів, але реальних результатів щодо цього поки немає, – каже пан Якименко. – І це можна було відслідкувати по тому, як приймаються антикорупційні закони, внесені Президентом. Вони були прийняті, здається, в першому читанні і далі не прогресували. Держава намагається боротися з корупцією, але результати не настільки очевидні, щоб говорити про наявність певного прогресу».
За словами Юрія Якименка, в Україні у справі боротьби з корупцією спостерігається радше стагнація, а не регрес.
Скандалом по корупції
Безперечно, важливим є розголос навколо резонансних справ. Зокрема, цими днями в Україні поширилася інформація про закриття кримінальних справ відносно дітей впливових батьків, які спричинили ДТП із людськими жертвами.
Однак після того, як інформація набула розголосу правоохоронці поспішили заявити про те, що слідство триває.
«Такі речі є найкращим індикатором наявності корупції в правоохоронних органах, – пояснює Юрій Якименко. – Якщо люди бачать, що скоєний злочин і людині вдається уникнути відповідальності, то це і є найбільш очевидне свідчення корупції. Тому, якщо справа набуває суспільного розголосу, тоді легше забезпечити прозорий її розгляд. Те, що оприлюднене, важче приховати».
Експерти сходяться на думці, що вирішальною в боротьбі з корупцією на даному етапі є саме політична складова.
Чи може виборець привити політикові хист до вирішення цієї проблеми – питання залишається відкритим.
(Київ – Прага)
