Володимир Василенко: Відбулися два раунди слухань. Першою виступала Румунія, другою Україна. Відбувся обмін аргументами, мені здається, що аргументи України були переконливішими. Румунська сторона поставила перед своєю юридичною командою непосильні завдання, з якими вони належним чином не справились. Україна має перевагу, тому що її узбережжя домінує в регіоні північно-західного Чорномор’я. Румунська ж сторона намагалась, наприклад, штучно «урізати» довжину узбережжя України, прилеглого до району делімітації. Це важко обґрунтувати і довести».
Радіо Свобода: Професоре Василенко, за радянських часів Румунія жодних територіальних претензій до України не висувала. Чому ж вони з’явились після розвалу СРСР? І чи Румунія справді має право претендувати на частину української території?
– Ми не говоримо у даному випадку про державні кордони. Державні кордони між Україною і Румунією визначені, підтверджені і зафіксовані у великому українсько-румунському договорі 1997 року. Цим же договором була встановлена і лінія розмежування територіальних вод. Щодо континентального шельфу і виключних економічних зон, то тут питання залишалося відкритим, і саме це питання є предметом розгляду у Міжнародному суді ООН. Це питання не було визначене і раніше, ця суперечка існувала і між Румунією та СРСР. А ми, умовно кажучи, її успадкували.
– А як суперечка щодо острова Зміїний, який румуни вважають скелею, а українці – островом? Чи продовжує Україна поліпшувати і розбудовувати його інфраструктуру, доки триває судовий процес у Гаазі?
– Острів Зміїний – це суверенна територія України. Україна може здійснювати на цій частині своєї території ту господарську діяльність, яку вона вважає за потрібне. Ніяких обмежень, ніяких зобов’язань Україна не брала щодо нерозбудови своєї інфраструктури на острові Зміїний».
Володимир Василенко також наголосив, що повідомлення румунських ЗМІ про побудову на Зміїному бази з наступальними озброєннями абсолютно не відповідають дійсності. Він зазначив, що і Україна, і Румунія сподіваються на справедливе рішення Міжнародного суду ООН, якого варто очікувати на початку наступного року. Рішення суду буде остаточним, оскарженню не підлягатиме і буде обов’язковим до виконання усіма сторонами конфлікту, нагадав посол Василенко.
(Київ – Прага)
Радіо Свобода: Професоре Василенко, за радянських часів Румунія жодних територіальних претензій до України не висувала. Чому ж вони з’явились після розвалу СРСР? І чи Румунія справді має право претендувати на частину української території?
– Ми не говоримо у даному випадку про державні кордони. Державні кордони між Україною і Румунією визначені, підтверджені і зафіксовані у великому українсько-румунському договорі 1997 року. Цим же договором була встановлена і лінія розмежування територіальних вод. Щодо континентального шельфу і виключних економічних зон, то тут питання залишалося відкритим, і саме це питання є предметом розгляду у Міжнародному суді ООН. Це питання не було визначене і раніше, ця суперечка існувала і між Румунією та СРСР. А ми, умовно кажучи, її успадкували.
– А як суперечка щодо острова Зміїний, який румуни вважають скелею, а українці – островом? Чи продовжує Україна поліпшувати і розбудовувати його інфраструктуру, доки триває судовий процес у Гаазі?
– Острів Зміїний – це суверенна територія України. Україна може здійснювати на цій частині своєї території ту господарську діяльність, яку вона вважає за потрібне. Ніяких обмежень, ніяких зобов’язань Україна не брала щодо нерозбудови своєї інфраструктури на острові Зміїний».
Володимир Василенко також наголосив, що повідомлення румунських ЗМІ про побудову на Зміїному бази з наступальними озброєннями абсолютно не відповідають дійсності. Він зазначив, що і Україна, і Румунія сподіваються на справедливе рішення Міжнародного суду ООН, якого варто очікувати на початку наступного року. Рішення суду буде остаточним, оскарженню не підлягатиме і буде обов’язковим до виконання усіма сторонами конфлікту, нагадав посол Василенко.
(Київ – Прага)
