– Коли Ви були востаннє в Україні ?
– В Україні я бував кілька разів. Я їздив туди у бізнесових справах, знаю міста Луганськ, Дніпропетровськ, Київ, Львів, тобто схід і захід. Україна для мене – країна контрастів, вона переживає в останні роки драматичний розвиток. Востаннє я був в Україні напередодні другого кола виборів Президента Ющенка.
– Якою Ви бачите Україну нині ?
– Розвиток в Україні бачиться мені суперечливим, він не простий. Країна є ментально поділеною. На заході України справді люди виставляють у вікнах портрети Тараса Шевченка, ну, а на сході ще й нині можна побачити Леніна. Можливо, це трохи спрощений погляд. Це і питання про те, хто більше розмовляє українською, а хто російською. Але ця лінія поділу міняється. Сьогодні вже переважають економічні інтереси, вони тут дуже сильні. Політика в Україні є під дуже сильним впливом бізнесу.
– Який маршрут Вашої нинішньої поїздки в Україну ?
– Крім Києва я відвідаю Донецьк, де я ще не був. Моя поїздка до Донецька цілеспрямована: в Донецьку минулого року ми відкрили Генеральне консульство, тобто, воно тепер є у Львові й Донецьку. З Україною у нас взагалі багато спільного, і це не тільки факт, що в Чехії нині офіційно працює 127 тисяч українських громадян. До речі, ми плануємо зараз запровадити так звані «зелені карти», які б спростили легальне працевлаштування іноземців, щоб не було принизливих умов праці без соціального і медичного страхування».
– Враховуючи факт, що 1 січня 2009 року Чехія перебирає головування в Європейському Союзі, на яку підтримку може розраховувати Україна у своїх прагненнях вступу до ЄС і НАТО ?
– Ми ініціюємо дії, щоб внести Україну до так званої «Білої книги» держав з безвізовою політикою. Ми також виразно підтримуємо євро-атлантичні й європейські прагнення України. Для нас Україна історично дуже близька, наші країни справді близькі. Але правда й те, що Україна під час свого перебування у складі радянської імперії віддалилась від Європи. Недавно листом від нашого міністра закордонних справ Карела Шварценберґа до ООН ми підтвердили, що підтримуємо визначення Голодомору 1930-их років геноцидом.
– З якими планами їдете сьогодні в Україну ?
– Україна – держава з колосальним потенціалом. Ми ведемо з Україною торгівлю в дуже великому обсязі, який постійно зростає. В Україні працює багато наших фірм, хоча на початках це не завжди було просто. Україна – держава, яку б ми хотіли бачити європейською.
– Коли можуть громадяни України розраховувати на безвізовий перетин кордону?
– Ми хочемо, щоб такі держави, як Україна, мали в межах Шенгенського простору спрощені умови пересування. Однак, це залежить не тільки від нас. Ми вже заявляли, щоб українці, а також громадяни Білорусі за візи платили менше. Це складне рішення, бо ми належимо до єдиної Шенгенської зони. У цілому візова проблема є частиною міграційної політики. Чехія зацікавлена в залученні легальних працівників, для них ми хочемо спростити правила працевлаштування. Чехія належить до головних країн у Шенгені, які цього домагаються.
– В Україні я бував кілька разів. Я їздив туди у бізнесових справах, знаю міста Луганськ, Дніпропетровськ, Київ, Львів, тобто схід і захід. Україна для мене – країна контрастів, вона переживає в останні роки драматичний розвиток. Востаннє я був в Україні напередодні другого кола виборів Президента Ющенка.
– Якою Ви бачите Україну нині ?
– Розвиток в Україні бачиться мені суперечливим, він не простий. Країна є ментально поділеною. На заході України справді люди виставляють у вікнах портрети Тараса Шевченка, ну, а на сході ще й нині можна побачити Леніна. Можливо, це трохи спрощений погляд. Це і питання про те, хто більше розмовляє українською, а хто російською. Але ця лінія поділу міняється. Сьогодні вже переважають економічні інтереси, вони тут дуже сильні. Політика в Україні є під дуже сильним впливом бізнесу.
– Який маршрут Вашої нинішньої поїздки в Україну ?
– Крім Києва я відвідаю Донецьк, де я ще не був. Моя поїздка до Донецька цілеспрямована: в Донецьку минулого року ми відкрили Генеральне консульство, тобто, воно тепер є у Львові й Донецьку. З Україною у нас взагалі багато спільного, і це не тільки факт, що в Чехії нині офіційно працює 127 тисяч українських громадян. До речі, ми плануємо зараз запровадити так звані «зелені карти», які б спростили легальне працевлаштування іноземців, щоб не було принизливих умов праці без соціального і медичного страхування».
– Враховуючи факт, що 1 січня 2009 року Чехія перебирає головування в Європейському Союзі, на яку підтримку може розраховувати Україна у своїх прагненнях вступу до ЄС і НАТО ?
– Ми ініціюємо дії, щоб внести Україну до так званої «Білої книги» держав з безвізовою політикою. Ми також виразно підтримуємо євро-атлантичні й європейські прагнення України. Для нас Україна історично дуже близька, наші країни справді близькі. Але правда й те, що Україна під час свого перебування у складі радянської імперії віддалилась від Європи. Недавно листом від нашого міністра закордонних справ Карела Шварценберґа до ООН ми підтвердили, що підтримуємо визначення Голодомору 1930-их років геноцидом.
– З якими планами їдете сьогодні в Україну ?
– Україна – держава з колосальним потенціалом. Ми ведемо з Україною торгівлю в дуже великому обсязі, який постійно зростає. В Україні працює багато наших фірм, хоча на початках це не завжди було просто. Україна – держава, яку б ми хотіли бачити європейською.
– Коли можуть громадяни України розраховувати на безвізовий перетин кордону?
– Ми хочемо, щоб такі держави, як Україна, мали в межах Шенгенського простору спрощені умови пересування. Однак, це залежить не тільки від нас. Ми вже заявляли, щоб українці, а також громадяни Білорусі за візи платили менше. Це складне рішення, бо ми належимо до єдиної Шенгенської зони. У цілому візова проблема є частиною міграційної політики. Чехія зацікавлена в залученні легальних працівників, для них ми хочемо спростити правила працевлаштування. Чехія належить до головних країн у Шенгені, які цього домагаються.
