Першим Федір Лук’янов виділяє у своєму аналізі сам драматизм сприйняття світом цієї війни. Сприйняття це, на думку Лук’янова, виявилося набагато глибшим і гострішим, ніж розбіжності, які раніше виникали між Москвою і Заходом.
У Росії не лише її керівництво, а й широка громадськість вважають, що дії Кремля повністю, на всі сто відсотків, виправдані як у політичному, так і моральному плані. Але значна кількість впливових держав світу зайняли цілком протилежну позицію і назвали дії Росії, незалежно від того, чим це було викликано, категорично не виправданими.
Росія, як вказує Федір Лук’янов, була явно вражена цією іноземною реакцією і підтримкою Заходом Міхеїла Саакашвілі.
На думку російського експерта, Москва бачить у цьому не лише подвійні стандарти, а навіть безпардонний цинізм, який виходить за межі нормальної політичної практики. Це, як твердить пан Лук’янов, може призвести до дуже довготривалих наслідків, бо Росія нині схильна не лише до відмови від просування шляхом, визначеним цінностями Заходу, а й, фактично, взагалі відкинути реальне існування таких цінностей.
Росія болюче переживає майже повну відсутність підтримки у світі
Другою тенденцією, яку виділяє у зв’язку з російсько-грузинською війною Федір Лук’янов, є проблема нестачі надійних союзників Росії. Втім, було б перебільшення стверджувати, що Москва опинилася в міжнародній ізоляції. Врешті-решт, лише кілька країн закликали покарати Росію за її дії, тоді як більшість країн проявили невпевненість. Однак, як вважає московський експерт, Росія опинилася у вакуумі.
Можливо, Москва шукатиме тепер ближчих стосунків із тими країнами, з якими Росія за інших обставин була б обережнішою. І є також небезпека, що партнери намагатимуться експлуатувати «самотність» Москви, щоб домогтися її підтримки.
По-третє, розмірковує Федір Лук’янов, фактично вперше після краху СРСР Росія продемонструвала, що здатна і має бажання застосувати силу за межами своїх кордонів, щоб захистити свої національні інтереси. Це змушує сусідні країни думати над проблемою гарантування їхньої власної безпеки.
Зрозуміло, каже редактор московського журналу «Росія в глобальній політиці», що така постановка питання змушує ці країни шукати гарантій безпеки і політичної підтримки або далеко від Москви, або ж укладати відповідні угоди з Росією, що гарантувало б не лише безпеку від зовнішніх загроз, а й захист від погіршення стосунків з могутнім сусідом.
Для Грузії, як, очевидно, і для України, вважає Федір Лук’янов, вибір зрозумілий. Вони вибрали НАТО і Сполучені Штати. Але інші країни у сусідстві з Росією серйозно думають над таким вибором. І тут Росія повинна відповісти на дуже важливе питання: Які критерії для визначення тих справжніх національних інтересів, котрі виправдовують саме використання воєнної сили?
Конфлікт у Грузії має стати стимулом до перегляду структур міжнародної безпеки
Четверта теза Федора Лук’янова полягає у тому, що зараз, після війни в Грузії, США та їхні союзники мусять визначитися, чи вони мають рухатися у напрямку повного стримування зростання геополітичних амбіцій Росії, як спадкоємиці СРСР, а чи намагатися знаходити баланс інтересів з Москвою і визнавати її право на особливе становище в межах її сфери впливу.
П’ятим висновком московського експерта є теза про фрагментацію Заходу і НАТО, де все важче знаходити консенсус. Лук’янов вважає, що грузинська війна стане стимулом до перегляду структури міжнародної безпеки. Він розмірковує над можливістю створення нових регіональних союзів, наприклад, США і країн Центральної та Східної Європи, які будуть діяти паралельно з НАТО.Ймовірність створення нової системи безпеки за участю Росії, на думку Лук’янова, дуже мала.
Шоста теза Федора Лук’янова полягає у несумісності стратегічних горизонтів Росії та США. Експерт вважає, що Росія – це глобальна влада з регіональними амбіціями, яка готова обміняти її можливості у віддалених регіонах світу на її інтереси, які обмежуються Європою та Євразією.
Таким чином, редактор пролітичного часопису переконаний, що Москва має чітку ієрархію своїх пріоритетів. Тоді як США, на його думку, є супердержавою з глобальними амбіціями, яка не має вторинних інтересів і не хоче чимось жертвувати, боячись ефекту доміно. Тому, стверджує Федір Лук’янов, конструктивний діалог між США і Росією не можливий.
Останнім, сьомим, висновком з російсько-грузинської війни для Федора Лук’янова є відверта криза в нинішньому механізмі глобальної політики.
Він вважає, що правила і норми міжнародних відносин часів «холодної війни» були зруйновані за минулі 10 років. Але нових правил ще не створили, робить висновок редактор журналу «Росія в глобальній політиці».
У Росії не лише її керівництво, а й широка громадськість вважають, що дії Кремля повністю, на всі сто відсотків, виправдані як у політичному, так і моральному плані. Але значна кількість впливових держав світу зайняли цілком протилежну позицію і назвали дії Росії, незалежно від того, чим це було викликано, категорично не виправданими.
Росія, як вказує Федір Лук’янов, була явно вражена цією іноземною реакцією і підтримкою Заходом Міхеїла Саакашвілі.
На думку російського експерта, Москва бачить у цьому не лише подвійні стандарти, а навіть безпардонний цинізм, який виходить за межі нормальної політичної практики. Це, як твердить пан Лук’янов, може призвести до дуже довготривалих наслідків, бо Росія нині схильна не лише до відмови від просування шляхом, визначеним цінностями Заходу, а й, фактично, взагалі відкинути реальне існування таких цінностей.
Росія болюче переживає майже повну відсутність підтримки у світі
Другою тенденцією, яку виділяє у зв’язку з російсько-грузинською війною Федір Лук’янов, є проблема нестачі надійних союзників Росії. Втім, було б перебільшення стверджувати, що Москва опинилася в міжнародній ізоляції. Врешті-решт, лише кілька країн закликали покарати Росію за її дії, тоді як більшість країн проявили невпевненість. Однак, як вважає московський експерт, Росія опинилася у вакуумі.
Можливо, Москва шукатиме тепер ближчих стосунків із тими країнами, з якими Росія за інших обставин була б обережнішою. І є також небезпека, що партнери намагатимуться експлуатувати «самотність» Москви, щоб домогтися її підтримки.
По-третє, розмірковує Федір Лук’янов, фактично вперше після краху СРСР Росія продемонструвала, що здатна і має бажання застосувати силу за межами своїх кордонів, щоб захистити свої національні інтереси. Це змушує сусідні країни думати над проблемою гарантування їхньої власної безпеки.
Зрозуміло, каже редактор московського журналу «Росія в глобальній політиці», що така постановка питання змушує ці країни шукати гарантій безпеки і політичної підтримки або далеко від Москви, або ж укладати відповідні угоди з Росією, що гарантувало б не лише безпеку від зовнішніх загроз, а й захист від погіршення стосунків з могутнім сусідом.
Для Грузії, як, очевидно, і для України, вважає Федір Лук’янов, вибір зрозумілий. Вони вибрали НАТО і Сполучені Штати. Але інші країни у сусідстві з Росією серйозно думають над таким вибором. І тут Росія повинна відповісти на дуже важливе питання: Які критерії для визначення тих справжніх національних інтересів, котрі виправдовують саме використання воєнної сили?
Конфлікт у Грузії має стати стимулом до перегляду структур міжнародної безпеки
Четверта теза Федора Лук’янова полягає у тому, що зараз, після війни в Грузії, США та їхні союзники мусять визначитися, чи вони мають рухатися у напрямку повного стримування зростання геополітичних амбіцій Росії, як спадкоємиці СРСР, а чи намагатися знаходити баланс інтересів з Москвою і визнавати її право на особливе становище в межах її сфери впливу.
П’ятим висновком московського експерта є теза про фрагментацію Заходу і НАТО, де все важче знаходити консенсус. Лук’янов вважає, що грузинська війна стане стимулом до перегляду структури міжнародної безпеки. Він розмірковує над можливістю створення нових регіональних союзів, наприклад, США і країн Центральної та Східної Європи, які будуть діяти паралельно з НАТО.Ймовірність створення нової системи безпеки за участю Росії, на думку Лук’янова, дуже мала.
Шоста теза Федора Лук’янова полягає у несумісності стратегічних горизонтів Росії та США. Експерт вважає, що Росія – це глобальна влада з регіональними амбіціями, яка готова обміняти її можливості у віддалених регіонах світу на її інтереси, які обмежуються Європою та Євразією.
Таким чином, редактор пролітичного часопису переконаний, що Москва має чітку ієрархію своїх пріоритетів. Тоді як США, на його думку, є супердержавою з глобальними амбіціями, яка не має вторинних інтересів і не хоче чимось жертвувати, боячись ефекту доміно. Тому, стверджує Федір Лук’янов, конструктивний діалог між США і Росією не можливий.
Останнім, сьомим, висновком з російсько-грузинської війни для Федора Лук’янова є відверта криза в нинішньому механізмі глобальної політики.
Він вважає, що правила і норми міжнародних відносин часів «холодної війни» були зруйновані за минулі 10 років. Але нових правил ще не створили, робить висновок редактор журналу «Росія в глобальній політиці».
