«Людиною тисячоліття» назвав Бориса Плаксія народний художник Іван Марчук

Світлана Єременко

Київ – Виставка «Творці незалежності» Бориса Плаксія відкрилась у музеї Кавалерідзе, що на Подолі в Києві. Експозиція портретів нараховує більше 100 полотен. Минулого року за цю роботу художник отримав Національну премію імені Тараса Шевченка.

Галерея портретів найвидатніших борців за незалежність України, написана Борисом Плаксієм, виставляється уже вдев’яте – традиційно напередодні 24 серпня.

На портретах Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Слава Стецько, Алла Горська, Симон Петлюра, Василь Симоненко, Іван Драч і ще багато яскравих особистостей, які закарбували своє ім’я в українській історії.

В одній особі художник і психолог
Портрети мають велику схожість зі своїми героями, але найбільше вражає те, як майстер передає внутрішній світ цих людей, вважає мистецтвознавець Юрій Шлапак. За його словами, Борису Плаксію притаманна надзвичайна властивість – проникнення в психологію людини, навіть якщо він бачить її вперше. Йому не потрібні біографії, неважливо, хто ця людина – від станка чи державний діяч, він бачить її наскрізь. А до цих здібностей психолога додалася висока художня майстерність, каже Шлапак.

Ідея написати галерею портретів українців, які боролись за незалежність, належить Ростиславу Синьку, відомому сценаристу, кінорежисеру, директору музею Кавалерідзе. У 1999 році в музеї відбулась перша виставка.
У галереї «Творці незалежності» є й портрет Павла Мовчана, голови Всеукраїнського товариства «Просвіта», народного депутата України. Він вважає, що проект дуже важливий для історії і виховання патріотизму, а Борис Плаксій – художник взірцевий: «Я схиляю голову перед мужністю, стійкістю, принциповістю цього митця, який для мене особисто є взірцевим. ...Ця галерея є галереєю осіб пасіонарних, які заряджали націю».

Справжня слава ще попереду

Художник Борис Плаксій живе у скромній квартирі на Оболоні у Києві. З-поміж інших це помешкання вирізняється величезною кількістю картин, які, здається, просто розпирають стіни своєю потужною енергетикою.

Борис Плаксій – людина дуже скромна, веде самотнє життя, інтерв’ю не дає. Весь свій час він присвячує творчості. Ще до минулого року інформацію про Плаксія можна було знайти хіба що в архівах КДБ.

У квітні 1968 року Борис Плаксій підписав лист-протест 139-ти патріотів з числа української інтелігенції проти наступу сталінізму. Після цього почались переслідування.

Як художник-оформлювач працював з відомими правозахисниками Аллою Горською та Віктором Зарецьким. Пізніше Аллу Горську вбили за загадкових обставин. Як вважають друзі, її вбили за її переконання.

Саме Борис Плаксій у 80-их розписував кафе «Хрещатий яр» на розі вулиць Прорізної і Хрещатика у Києві. На панно художник увічнив українську поетичну школу: Тичину, Рильського, Бажана і, звичайно, Шевченка. Комусь владі ці живописні панно здались надто націоналістичними. І за одну ніч їх знищили – просто зішкребли зі стіни. Це стало для митця страшним ударом.

Однак художник виявився сильнішим від режиму.

Інший відомий український художник, людина, що увійшла до сотні геніїв світу, Іван Марчук назвав Бориса Плаксія «людиною тисячоліття».

Україна лише наближається до належної оцінки та визнання творчості Плаксія.