Цими днями чехи згадують драматичні дні серпня 68-го, поіменно називають усіх, хто поклав своє життя за незалежність країни. З особливою вдячністю згадують чехи роботу національного радіо, яке до останньої миті намагалось інформувати співгромадян про дії окупантів.
У середу канали чеського громадського теле і радіомовлення розпочали програму-марафон, яка має закінчитись 21 серпня, саме в ті години, коли танки увійшли до Праги й окупували будівлю державного радіо. Мета радіо і телемарафону - достовірно, до найменших деталей згадати, як все відбувалось, якими розгубленими і переляканими були спочатку люди, як на пражан, що поспішали на роботу, націлили зброю вояки окупаційних армій. 
В центрі Праги поблизу Національного музею виставлено плакати з 21серпня 1968р.
Згадує відома дисидентка і чеська публіцистка Петра Шустрова: «Я була вдома і збиралась іти щось купити. Біля крамниці, що було типове в радянські часи, стояла величезна черга. Я повернулась додому, я тоді не мала ні радіо, ні телебачення, я зателефонувала приятельці й так дізналась про окупацію. Від перших годин я блукала Прагою, я була студенткою філософського факультету Карлового університету. Разом з однокурсниками ми писали на стінах різні заклики, клеїли листівки. Я робила те саме, що багато інших молодих людей».
В центрі Праги на Вацлавській площі поблизу Національного музею нині на стендах виставлені сотні плакатів тих днів. Окупаційне військо їх зривало, але на ранок плакати і листівки знову сотнями появлялись на парканах і деревах, на стінах будинків з однією лише вимогою: «Окупанти, поверніться додому!». Танки стріляли в Національний музей, переплутавши цю будівлю з чехословацьким радіо, що поруч. Потім окупанти стріляли в будинок радіо і окупували його. До останньої миті радіожурналісти намагались інформувати співгромадян про пересування війська, закликали до спокою.
Російський танк поблизу Національного музею сьогодні нагадує радянську окупацію Чехословаччини, яка тривала 21 рік. «Дорогі товариші, ви чуєте стрілянину ? Наперекір стрілянині, чуттєвим переживанням, утримуйте спокій. У цій ситуації навіть одне втрачене життя було б даремним. Ми прагнемо соціалізму, але з людським обличчям. Ми віримо, що наш чехословацький соціалізм ми відстоїмо. Нам нічого іншого, ніж вірити, товариші, не залишається. Будьте спокійні, не піддайтесь на провокації. Вірте, що правда переможе!», – це були слова останньої програми Чехословацького радіо, перерваної стріляниною, потім настала тиша.
Чехи чутливі до своєї історії. Перегортаючи нині її сторінки, вони прагнуть дізнатись більше про себе, щоб засвоїти уроки історії. Сьогодні чехи називають поіменно всіх, хто загинув під час окупації. Між ними була студента Марія Хароускова. 26 серпня, на 4-ий день окупації її застрелив окупант тільки за те, що вона відмовилась зняти значок із прапором Чехословаччини з чорною траурною стрічкою. Всього під час окупації Чехословаччини загинуло 108 чехів і словаків.
У середу канали чеського громадського теле і радіомовлення розпочали програму-марафон, яка має закінчитись 21 серпня, саме в ті години, коли танки увійшли до Праги й окупували будівлю державного радіо. Мета радіо і телемарафону - достовірно, до найменших деталей згадати, як все відбувалось, якими розгубленими і переляканими були спочатку люди, як на пражан, що поспішали на роботу, націлили зброю вояки окупаційних армій.
Згадує відома дисидентка і чеська публіцистка Петра Шустрова: «Я була вдома і збиралась іти щось купити. Біля крамниці, що було типове в радянські часи, стояла величезна черга. Я повернулась додому, я тоді не мала ні радіо, ні телебачення, я зателефонувала приятельці й так дізналась про окупацію. Від перших годин я блукала Прагою, я була студенткою філософського факультету Карлового університету. Разом з однокурсниками ми писали на стінах різні заклики, клеїли листівки. Я робила те саме, що багато інших молодих людей».
В центрі Праги на Вацлавській площі поблизу Національного музею нині на стендах виставлені сотні плакатів тих днів. Окупаційне військо їх зривало, але на ранок плакати і листівки знову сотнями появлялись на парканах і деревах, на стінах будинків з однією лише вимогою: «Окупанти, поверніться додому!». Танки стріляли в Національний музей, переплутавши цю будівлю з чехословацьким радіо, що поруч. Потім окупанти стріляли в будинок радіо і окупували його. До останньої миті радіожурналісти намагались інформувати співгромадян про пересування війська, закликали до спокою.
Чехи чутливі до своєї історії. Перегортаючи нині її сторінки, вони прагнуть дізнатись більше про себе, щоб засвоїти уроки історії. Сьогодні чехи називають поіменно всіх, хто загинув під час окупації. Між ними була студента Марія Хароускова. 26 серпня, на 4-ий день окупації її застрелив окупант тільки за те, що вона відмовилась зняти значок із прапором Чехословаччини з чорною траурною стрічкою. Всього під час окупації Чехословаччини загинуло 108 чехів і словаків.
