Офіційна білоруська влада виявилася дуже обережною у реакції на події в Південній Осетії та Грузії, фактично не підтримавши жодну зі сторін збройного конфлікту. У перший день протистояння взагалі не було офіційної реакції з Мінська, президент Лукашенко перебував у Пекіні. Пізніше співробітниця прес-служби МЗС Білорусі виступила із заявою проти застосування військової сили у Південній Осетії та за негайне припинення вогню.
Державні ЗМІ Білорусі з деякими винятками також уникали прямих звинувачень на адресу Грузії чи Росії. А голова Білоруської державної телерадіокомпанії Олександр Зимовський в інтернет-публікації дуже критично поставився до професіоналізму російських генералів. Ця гірська війна зовсім не подібна до «Турецького гамбіту», написав пан Зимовський, порівнявши останні події на Кавказі з дуже популярними тепер псевдоісторичними книжками російського автора грузинського походження Бориса Акуніна про вдалі дії царського війська на Балканах у 19-му столітті.
«Не так мав би поводити себе союзник Росії» – російський посол
Цей пасаж був останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння російського посла в Мінську Олександра Сурікова. «Керівник Бєлтелерадіо в газеті глузує на адресу російської сторони, що ось вони нічого не можуть, не блокували з моря, не вдарили по вузлам зв’язку і так далі... Навіщо глузувати з цієї справи?», – обурювався він.
Взагалі ж Білорусь відреагувала на події в Південній Осетії не так, як мав би поводити себе союзник Росії, переконаний російський посол Олександр Суріков.
«Нам зовсім не зрозуміло, чому влада Білорусі витримує таке скромне мовчання... Коли запроваджуються економічні санкції роти Білорусі, Росія завжди витупає проти них, коли міжнародні організації за ініціативою деяких держав починають обговорювати права білоруських громадян, відсутність прав людини в Білорусі, ми завжди підтримуємо Білорусь. І захищаємо, звучно, так як треба. Тому це скромне мовчання нас бентежить. Ми вважаємо, що треба висловлюватися чіткіше з таких очевидних питань, тим більше – союзникам», – заявив російський посол.
Президент Олександр Лукашенко на наступний день після публічних заяв російського посла висловив офіційне співчуття президентові та громадянам Росії з приводу гуманітарної катастрофи у Південній Осетії та пообіцяв гуманітарну допомогу з Білорусі. Але знову жодної підтримки діям Росії на Кавказі чи засудження Грузії з білоруської сторони не прозвучало.
А голова білоруського телебачення та радіо Олександр Зимовський, якого персонально критикував російський посол, не менш гостро відповів на його критику. Він заявив, що російський прем’єр Путін під час перебування в Пекіні обговорював ситуацію на Кавказі не з союзником Олександром Лукашенком, який теж там був, а з президентом США Джорджем Бушем, і що Росія взагалі сприймає Білорусь, як свого союзника лише тоді, коли їй це вигідно, – на відміну від Білорусі, яка вважає Росію своїм союзником завжди, зазначив пан Зимовський.
«Може відбутися поховання міфічного проекту союзної держави Білорусі та Росії»
Розпочавши кампанію в Грузії, Росія фактично опинилася в міжнародній ізоляції, її не підтримав навіть формальний союзник Олександр Лукашенко, так оцінює ситуацію мінський політолог Олександр Класковський. «Загрози у сьогоднішньому світі дуже різноманітні. Думаю, що такі висновки зараз зробить білоруське керівництво. Невипадково президент Білорусі зустрівся з міністром закордонних справ і доручив йому покращити стосунки з Євросоюзом та США. Тут іде політична гра, в результаті якої може відбутися поховання міфічного проекту союзної держави Білорусі та Росії. Звісно, Білорусь не піде до НАТО, але буде більше дистанціюватися від Росії, будувати більш нейтральну та зважену політику», – вважає Олександр Класковський.
Однак, на думку інших спостерігачів, наскільки незалежною від Росії буде зовнішня політика Білорусі, можна буде зрозуміти також із результатів сьогоднішніх переговорів прем’єрів Росії та Білорусі про ціну газу для Мінська на наступний рік.
(Мінськ – Прага – Київ)
Державні ЗМІ Білорусі з деякими винятками також уникали прямих звинувачень на адресу Грузії чи Росії. А голова Білоруської державної телерадіокомпанії Олександр Зимовський в інтернет-публікації дуже критично поставився до професіоналізму російських генералів. Ця гірська війна зовсім не подібна до «Турецького гамбіту», написав пан Зимовський, порівнявши останні події на Кавказі з дуже популярними тепер псевдоісторичними книжками російського автора грузинського походження Бориса Акуніна про вдалі дії царського війська на Балканах у 19-му столітті.
«Не так мав би поводити себе союзник Росії» – російський посол
Цей пасаж був останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння російського посла в Мінську Олександра Сурікова. «Керівник Бєлтелерадіо в газеті глузує на адресу російської сторони, що ось вони нічого не можуть, не блокували з моря, не вдарили по вузлам зв’язку і так далі... Навіщо глузувати з цієї справи?», – обурювався він.
Взагалі ж Білорусь відреагувала на події в Південній Осетії не так, як мав би поводити себе союзник Росії, переконаний російський посол Олександр Суріков.
«Нам зовсім не зрозуміло, чому влада Білорусі витримує таке скромне мовчання... Коли запроваджуються економічні санкції роти Білорусі, Росія завжди витупає проти них, коли міжнародні організації за ініціативою деяких держав починають обговорювати права білоруських громадян, відсутність прав людини в Білорусі, ми завжди підтримуємо Білорусь. І захищаємо, звучно, так як треба. Тому це скромне мовчання нас бентежить. Ми вважаємо, що треба висловлюватися чіткіше з таких очевидних питань, тим більше – союзникам», – заявив російський посол.
Президент Олександр Лукашенко на наступний день після публічних заяв російського посла висловив офіційне співчуття президентові та громадянам Росії з приводу гуманітарної катастрофи у Південній Осетії та пообіцяв гуманітарну допомогу з Білорусі. Але знову жодної підтримки діям Росії на Кавказі чи засудження Грузії з білоруської сторони не прозвучало.
А голова білоруського телебачення та радіо Олександр Зимовський, якого персонально критикував російський посол, не менш гостро відповів на його критику. Він заявив, що російський прем’єр Путін під час перебування в Пекіні обговорював ситуацію на Кавказі не з союзником Олександром Лукашенком, який теж там був, а з президентом США Джорджем Бушем, і що Росія взагалі сприймає Білорусь, як свого союзника лише тоді, коли їй це вигідно, – на відміну від Білорусі, яка вважає Росію своїм союзником завжди, зазначив пан Зимовський.
«Може відбутися поховання міфічного проекту союзної держави Білорусі та Росії»
Розпочавши кампанію в Грузії, Росія фактично опинилася в міжнародній ізоляції, її не підтримав навіть формальний союзник Олександр Лукашенко, так оцінює ситуацію мінський політолог Олександр Класковський. «Загрози у сьогоднішньому світі дуже різноманітні. Думаю, що такі висновки зараз зробить білоруське керівництво. Невипадково президент Білорусі зустрівся з міністром закордонних справ і доручив йому покращити стосунки з Євросоюзом та США. Тут іде політична гра, в результаті якої може відбутися поховання міфічного проекту союзної держави Білорусі та Росії. Звісно, Білорусь не піде до НАТО, але буде більше дистанціюватися від Росії, будувати більш нейтральну та зважену політику», – вважає Олександр Класковський.
Однак, на думку інших спостерігачів, наскільки незалежною від Росії буде зовнішня політика Білорусі, можна буде зрозуміти також із результатів сьогоднішніх переговорів прем’єрів Росії та Білорусі про ціну газу для Мінська на наступний рік.
(Мінськ – Прага – Київ)
