Доступність посилання

ТОП новини

Ставки високі. Якщо Росію не зупинити в Грузії, вона піде далі (світова преса)


Російські танки рухаються в Південну Осетію. 8 серпня 2008 р.
Російські танки рухаються в Південну Осетію. 8 серпня 2008 р.

Прага – Чимало оглядачів бачать певний сюрреалізм і «оскал Дюрерівської смерті» у тому, що у лавах російської армії на теренах Грузії воюють чеченці. Це, на думку експертів, має особливо радувати Володимира Путіна, який обіцяв колись під час війни у Чечні в 1999 році «мочити» всіх тутешніх ворогів «у сортирі», а нині чимало з них на його боці. Іронія долі, скажете ви. Американські газети, наприклад, «Вашингтон Пост», роблять ще радикальніші висновки, що «війна через Південну Осетію дозволила Росії підвести базу під свої претензії на статус великої держави і продемонструвати безсилля Америки і Європи в кавказькому регіоні».

Ця ж «Вашингтон Пост» змальовує жахливу картину мародерства російської армії під Ґорі, стратегічним грузинським містом, де, «за словами очевидців, бойовики воєнізованих команд, які прийшли з російською армією, грабували будинки, відганяли авта». Навіть глава російського МЗС Сергій Лавров змушений був реагувати і пообіцяв, що буде проведене розслідування можливих випадків грабунків з боку російських сил і їхніх союзників.

Кремль хоче контролювати більшість території колишнього СРСР

Газети пишуть, що у Вашингтоні зрозуміли всю серйозність ситуації, та чи не запізно. «Джордж Буш виступив із найбільш різкою критикою Росії від моменту його обрання на президентську посаду», пише лондонська «Таймс». Кандидат у президенти США від республіканців Джон Маккейн наголошує на сторінках «Вол Стріт Джорнел», що росіянам не можна вірити, з огляду на бомбардування Грузії, їхню пряму агресію та безкарність цих дій Кремля.

«Захід має розтлумачити Путіну, у яку ціну вийде йому реваншизм на пострадянському просторі», – пише у редакційній статті лондонська «Дейлі Телеґраф». Хоча, наприклад, відомий фахівець з питань Росії і її воєнної політики, професор Кембріджу Анатоль Лівен висловився на сторінках «Файненшел Таймс», що не варто сердити російського ведмедя у його барлозі та закликає не захищати країни колишнього СРСР за межами ЄС і НАТО, бо це, на думку Лівена, «було б безвідповідально, не етично і, головне, принизило б нас». А мюнхенський експерт із міжнародного права Данієль-Еразмус Кан, взагалі не сумнівається, що «Росія мала право поспішити Південній Осетії на допомогу».

Німецька «Гандельсблатт» вважає, що «віднині в геополітичних конфліктах США буде мати справу з іншою Росією, яка цією війною підвела базу під свій статус великої держави». «Москва дає відсіч США, і Америці доведеться прийняти новий стан речей», – робить висновок «Гандельсблатт».

А відомий американський політик і експерт у галузі світової безпеки Збігнєв Бжезинський попереджає на сторінках американського журналу «Тайм», що вторгнення Росії в Грузію не лише трагічне, але й «зловісне». «Російську агресію в Грузії не можна розглядати як ізольований інцидент», – вважає Збігнєв Бжезинський. Він наголошує, що у цих діях Росії проглядається «загрозливий план» відновлення монополії Кремля на пострадянському просторі. Американський радник закликає дати відсіч Росії і міжнародним осудом, і можливим радикальнішим тиском на російський бізнес на Заході, «де він має у банках сотні мільярдів доларів», та погрозою бокотування зимової Олімпіади 2014 року в російському Сочі.

Бжезинський вважає, якщо Росію не зупинити, то наступною ціллю Кремля можуть стати Україна, Молдова, республіки Центральної Азії. Американський експерт наголошує, що відвернути загрозу з Москви можна лише тоді, коли «світ роз’яснить їй, що яронаціоналістичній Росії нізащо не вдасться створити нову імперію у наш постмодерний час».

(Прага – Київ)

  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.
XS
SM
MD
LG