Андрій Єрмолаєв: На жаль, ми маємо визнати, що те, що відбувається в політико-правовому просторі України, пояснювати людині, яка звикла до зрозумілого конституційного порядку, дуже важко. Тому що насправді на сьогодні ми маємо ситуацію, що дуже схожа на ту, яку ми вже переживали в 2007 році. Нагадаю, що тоді коаліція у складі «регіонів», соціалістів і комуністів намагалася врегулювати проблему, яка є в тексті Конституції стосовно повноважень коаліції. І юристи, і експерти мають різне тлумачення визначення про те, що фракції творять коаліцію, яка має більшість у парламенті. Чи обов’язково склад коаліції є тотожним більшості, чи ця більшість, можливо, забезпечується за рахунок додаткових голосів, – питання відкрите. У 2007 році була спроба врегулювати цю проблему через регламент, де дозволялося до коаліції залучатись депутатам на індивідуальній основі. Ми пам’ятаємо, чим закінчилася ця епопея: звинуваченнями в тому, що це не віддзеркалює голосування виборців, у спробі перевороту і таке інше. І, як результат, дострокові парламентські вибори. Нині чинна коаліція має ту ж саму проблему, але дещо в іншому вимірі. Тепер вона не має більшості, оскільки 2 депутати, залишаючись у фракції, вийшли, відкликали свої підписи. Якщо дійсно мав рацію Президент у 2007 році, то після виходу цих двох депутатів коаліції немає – тому, що немає більшості.
Р. С.: Але якщо йти за логікою попередніх коаліціянтів, то поки існує коаліційний договір, поки існує ця угода, то коаліція існує, навіть якщо в неї немає формальної більшості?
А. Є.: Але тоді постає інше питання: як забезпечувати цю більшість і як визначатися стосовно такого феномену, як депутати, які не дотримуються фракційної дисципліни і фракційних угод? Тому, підводячи риску, це ще один елемент хвороби, на яку хворіє український парламентаризм: це свідчить про те, що насправді коаліція залишається на папері, і вона потрібна лише для легітимності уряду і Президента, але як політичний організм вона не діє, і це ще один крок до її фактичної смерті не лише політичної, але й юридичної. Не виключаю, що найближчим часом і інші представники коаліції підуть шляхом своїх колег. У їхньому вчинку – у виході з коаліції – є ще один момент: від сьогоднішнього дня змінюється своєрідний порядок денний. Якщо до цього часу коаліціянтів звинувачували в тому, що вони віддзеркалюють боротьбу між Президентом і Прем’єром – за владу, за вплив, за вплив на коаліцію, – то сьогодні депутати вийшли з новою мотивацією: вони звинувачують виконавчу владу в корупції, а це означає і відповідальність коаліції, це означає розслідування цих звинувачень, це означає, що тепер справді криза коаліції пов’язана не з конфліктом боротьби груп за владу, а з неефективністю і фактичною внутрішньою суперечливістю політики, де є корупція, зловживання і так далі. Я гадаю, це дуже серйозно впливає і буде впливати на інформаційний і політичний фон, атмосферу подій. Мені здається, що ця коаліція проіснує лише до кінця цієї сесії.
Р. С.: Сьогодні вже лунали думки, що Президент може «в будь-яку хвилину розпустити Верховну Раду». Як Ви на це дивитесь?
А. Є.: Не може Президент розпускати Верховну Раду! По-перше, тому що вона є недоторканною упродовж року після обрання, а по-друге, у нього немає достатніх підстав для цього, оскільки якщо юристи й підтвердять, що дійсно починає працювати цей лічильник, що коаліції немає, то потрібно як мінімум 30 днів, але я не виключаю, що цей термін буде пройдений; а по-друге, навіть якщо коаліції не буде, Президент буде змушений рахуватися з тим, що реально рішення про розпуск парламенту він зможе прийняти лише у жовтні, а не раніше.
