Йоран Ліндблад: Я був проти того, щоб об’єднувати ці звіти, але більшість членів політичного комітету вирішила інакше, і тут я нічого не зміг зробити.
Р. С.: Хто саме підтримав Росію?
Й. Л.: Переважна більшість депутатів. Лише кілька людей підтримали ідею мати два різні звіти. Це свідчить про те, що росіяни краще лобіювали свою позицію, ніж українці. Як виглядає, у росіян дуже добрі зв’язки з групою соціалістів у ПАРЄ. Проблема полягала в тому, що в Стокгольмі на засіданні нашого комітету був лише один представник України, (голова делегації з Партії регіонів) Іван Попеску. Він сказав, що виступає за два звіти, але пояснив, що в лавах української делегації є різні думки з цього приводу. А він там був єдиним представником України. Це не допомогло, і справу було програно навіть до засідання в Стокгольмі.
Р. С.: Хто буде готувати звіт ПАРЄ про наслідки голоду в Радянському Союзі?
Й. Л.: Рішення щодо назви звіту немає, так само ми не знаємо прізвища доповідача. Це ми маємо вирішити в Страсбурзі в останній тиждень червня. Наразі є дві можливі кандидатури: депутати з Болгарії та Естонії. Ймовірно, що доповідачем буде представник Європейської народної партії. На мою думку, звіт матиме багато частин, якщо ми вже оцінюємо становище в усьому Радянському Союзі, і одна частина, напевно, буде стосуватися України.
Р. С.: У 2006 році ПАРЄ вже засудила Голодомор 1930-х років в Україні як злочин комуністичного режиму. Тоді Ви готували доповідь про це. Для чого потрібен новий звіт?
Й. Л.: Документ, який ми схвалили у січні 2006 року, був загальним документом про злочини комунізму, переважно в Європі. Важливо продовжити дослідження цієї теми, глибше її проаналізувати. Один дуже важливий злочин цього часу – це Голодомор в Україні.
Р. С.: Президент України обіцяє скоро висунути законопроект про ліквідацію комуністичних символів в Україні, зокрема, тому, що комуністичний режим, на його думку, несе відповідальність за Голодомор. Як Ви ставитеся до такої ініціативи?
Й. Л.: Це непросто. З одного боку, важливо усунути всі комуністичні символи, адже вони настільки ж жахливі, як і нацистські. Але я не думаю, що має бути закон проти символіки. На мою думку, така заборона нацистської символіки не спрацювала. Краще проводити дискусії і просвітницьку кампанію, щоб люди знали, що означають ці страшні знаки. Де тут проводити межу? Деколи варто позбутися комуністичної символіки на будівлях, а деколи її можна залишити з історичних причин. Тут є ще один момент. Наприклад, у Норвегії є компанія, яка нині продає одяг із радянською символікою в усій Скандинавії. Я написав їм листа протесту. Дуже важливо не прославляти ці символи заново.
