| ГЛАС НАРОДУ: |
 Чи змінюєте Ви свої погляди на історичні події, зокрема, на історію Української повстанської армії? Що може вплинути для цього на Вас? |
 Олександр, пенсіонер:- Я учасник тих подій, я сам спостерігав ті диверсії, які робило НКВД, все було на моїх очах. Ми й тоді все прекрасно розуміли і зараз. |
 Лариса, педагог:- Я завжди говорю: я тоді не жила, тому не знаю. Так і тут… |
 Олександр, інженер:- Треба питати у тих людей, які старше, а я не воював. Але багато думок помінялося з настанням незалежності, тоді змінилася подача. |
 Анна, студентка:- З точністю не можна стверджувати жодних фактів. Історію може інтерпретувати кожен, як хоче. Ось моя точка зору, я її не змінювала. |
 Ігор, перекладач:- В мене змінюється точка зору, адже виходять нові книги, знаходять нові документи. |
Ветеран УПА Степан Семенюк щасливий від того, що сьогодні може вільно говорити правду. Хоча українці служили в багатьох арміях, в той час УПА це було одиноке українське військо, яке боролося за українську державу і обороняло народ від фізичного і морального знищення, каже він. «На УПА не можна дивитися тільки як на збройну силу. УПА одночасно уособлювала державну структуру, яку можна порівняти з державною структурою гетьманських часів», стверджує колишній повстанець.
Урок один: правда завжди розкривається
Юрій Шухевич майже ціле життя прожив у неволі. На Кавказі працював електриком і лише 1989 року повернувся в рідний Львів. Син головнокомандуючого УПА Романа Шухевича, розповідає, що й досі є багато людей, які замовчують правду, бо їм соромно. Та й досі ставлення до нього не завжди позитивне.
Як зазначив виконуючий обов’язки голови служби безпеки України Валентин Наливайченко, усі розсекречені матеріали свідчать про спекуляції навколо теми ОУН і УПА з боку комуністичного режиму. Він наголошує на масштабності повстанського руху: «Територія, яку охоплював визвольний рух України, складала понад 150 тисяч квадратних кілометрів, кількість людей, які брали участь в боротьбі, складала півмільйона громадян».
Історик Володимир Сергійчик відвідавши виставку заявив, що історія, як би її не приховували, завжди прийде до нащадків. «Саме завдяки правдивій історії, яка відтворена в цій виставці, ми зможемо вивчити тих, хто боровся за незалежність українського народу, за створення держави. Урок один: правда завжди розкривається. Архіви підтверджують те, що зберігалося в народній пам’яті».
Стереотипи дорожчі ніж правда
Дехто з експертів констатує: порозуміння стосовно певних сторінок української історії досягти зараз дуже і дуже складно. І справа не лише у діях політиків, які використовують брехню про події минулого у своїх передвиборчих цілях. Просто люди не готові відмовитися від історичних стереотипів.
Тележурналіст Юрій Макаров бачить певні паралелі в цій ситуації між Іспанією та Україною. В Іспанії, де була громадянська війна, навіть онуки республіканців та фалангістів ще не примирилися. «Єдине, чого ми можемо досягти - це готовності, принаймні, почути чужу точку зору»
Історик, політолог Кость Бондаренко покладає надії на об’єктивний, доступний за викладом підручник історії, який напишуть молоді дослідники. Саме їм до снаги швидко переламати пропагандистські штампи. Причому, як на сході України, так і на заході: «Необхідно щоб східні українці усвідомили, що УПА – ніякі не бандити, а на заході усвідомили, що комуністична партія – це не лише терор і не лише репресії. Тут потрібен рух назустріч один одному».
Кость Бондаренко також вважає, що українську історію варто оцінювати, зважаючи передусім на інтереси України та її незалежності.
Сьогодні в Україні ще живе 15 тисяч ветеранів визвольного руху.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: