Героям слава! І вічна пам''ять... Україна вшановує жертв політичних репресій

Біля дороги Київ-Бровари посеред лісу стоять чорні хрести. Незвичні такі, чимось схожі на людські фігури, що піднімають руки догори. Поряд високі сосни, обв''язані українськими рушниками, і лампадки горять на землі. Це – Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили».

Від пам''ятника при дорозі довгою стежкою вглиб лісу йдуть тисячі людей, які приїхали вшанувати пам''ять жертв тоталітарного режиму. Молодь, діти за руку з батьками, ветерани УПА та українські політики проходять повз таблички, що висять на деревах, із портретами та іменами закатованих. Дорогою хтось молиться, хтось із батьків тихенько пояснює дітям, що тут поховані безневинно убиті українці.

Позбутися всіх символів тоталітаризму та комуністичного режиму

Стежка заводить до великого меморіалу – хреста, де правиться панахида, хвилиною мовчання вшановують жертв політичних репресій. Із промовою виступив Президент України Віктор Ющенко. Найперше, що на думку Глави держави треба зробити – позбутися всіх символів тоталітаризму та комуністичного режиму на території України. А також оприлюднити список імен відповідальних за політичні репресії.

«Україна має раз і назавжди відмежуватися від радянського минулого, назвати прізвища та імена його жертв і виконавців, щоб у наступний прихід до Биківні окрім хрестів, нас також тут повинна зустрічати і «стіна ганьби», де будуть прізвища тих людей, які приклалися до нищення нашої нації», – наголосив Віктор Ющенко.

За його словами, на сьогодні підготовлені для оприлюднення всі склади органів, які ухвалювали рішення про розстріли, до яких входили колишні чиновники й начальники правоохоронних органів.

«Це була масова м''ясорубка, великий терор»

На думку відомого публіциста, одного з лідерів руху шістдесятництва Євгена Сверстюка розкрити архіви недостатньо: «Тут дуже важливо працювати над розкриттям душ людей, розковування пам''яті заляканих людей, які досі мовчать. А в архівах не так багато є... енкаведисти особливо старалися вивозити архіви до Москви (бо тоді найважливіші архіви вивозили саме туди) – це була масова м''ясорубка, великий терор, і ми зараз стоїмо на одній з тисячі, або навіть десятків тисяч подібних могил».

Євген Сверстюк зазначає, що розслідувати трагедію в Биківні дуже складно, адже говорити про масові поховання тут почали тільки з падінням радянського режиму, і справжніх розкопок на території лісу ще не проводи, жодної ретельної експертизи не було. Та люди, продовжує Євген Сверстюк, завжди знали, що цей ліс – спеціальний об’єкт НКВС. І людські черепи тут знаходили.

«Письменник Василь Симоненко разом із художницею Аллою Горською якось побачили тут хлопчиків, що грали у футбол. Придивившись, вони побачили, що в якості м’яча хлопчики використали череп, в потилиці якого була дірка від кулі», – зауважив Євген Сверстюк.

Але навіть за тими незначними розкопкам, котрі проводились, переконаний Євген Сверстюк, можна казати про жахіття, які бачив цей ліс, а часом навіть встановити імена жертв.

За даними науковців, у Биківні поховано близько 100-120 тисяч репресованих, які у 1930-х – початку 1940-х років були страчені органами НКВС.

Згідно указу Президента Віктора Ющенка третя неділя травня проголошена Днем пам''яті жертв політичних репресій в Україні.