Значний відрізок свого життя Левко Симиренко провів у Криму, про що залишив багату спадщину, зокрема, й нині актуальну працю «Кримське промислове плодівництво», яка вийшла в 1891 році
Прорвавшись крізь глушилки, голос Сеїтмуратової був єдиним джерелом правди про становище кримськотатарського народу. Його люто ненавиділа радянська влада і з нетерпінням чекали кримські татари, для яких вона сама стала легендою
Дуже давно маленький Амет-Хан мав написати шкільний твір на тему: «За що я люблю свою Батьківщину». Не мудруючи лукаво, він вивів на зошитовому листі: «За Чорне море, за Ай-Петрі. Більше він нічого не вигадав тоді. Йому поставили двійку. І він ніяк не міг зрозуміти чому
Усі знали її як Зампіру-апте – іншої такої не було
Цілі народи, офіційно визнані «неблагонадійними», перетворилися на спецпереселенців у період Другої Світової війни
З часом він дізнався, що батько його кримський татарин, а народ, до якого він належав – насильно позбавлений батьківщини і несправедливо вигнаний з рідної землі
Проведений у Криму після десятиліть вигнання національний з'їзд найкращих представників народу став символічним проявом перемоги національного руху і народу, воскреслого, наче Фенікс із попелу
Цього року громадськість України широко відзначила 150-річний ювілей видатного українського письменника Михайла Михайловича Коцюбинського (Михайла Коцюбинського). Ймовірно, настільки ж урочисто відзначалася б ця дата і в Криму, якби не політична реальність «нового Криму»
Те, що сьогодні в Україні згадують жертв Голодомору, – надзвичайно важливо. Дуже суттєво, що люди пам'ятають і знають своє минуле – хай навіть настільки страшне. Це означає, що вони певним чином щеплені від того, щоб повернутися до нього знову...
