Щоразу, коли на брифінгу лунають слова про те, що Україна ніколи не визнає анексію Криму, коли МЗС вимагає повернути додому Олега Сенцова і всіх інших викрадених українців, кримчанам стає трошечки легше
Я не вірю в патріотизм на трибунах, але вірю патріотам в окопах. Я вірю в нашу державу! Як довіряю цьому повітрю, яким дихаю. Я вірю людям, які тримають слово!
Національний банк України позбавив застряглих на півострові громадян надій на можливість користуватися безготівковими розрахунками
Настя Дрозд про санкції та ейфорію
Про поромну переправу і туристів у довжелезних чергах
Іван Март – про російський паспорт
Максим Миреєв написав пам'ятку для російськомовних друзів
Для викорінення рабської психології жителям Криму не вистачило зовсім трохи
Скільки таких, що не лише виросли, але й народилися в незалежній Україні? Це покоління не знало «совка». І не хоче його знати. Якась жменька людей похилого віку, що мріяли померти в Росії, не повинна позбавляти їх майбутнього.
Крим – мій. Я варитиму борщ і смажитиму янтик, слухатиму Океан Ельзи і сушитиму вишні, бродитиму дикими пляжами Кози і дивитимуся на захід з Ай-Георгія.
Нахабні чиновники з російських столиць і з глибинки шукають теплі місця і безкоштовні квартири в анексованому Криму
Кілька мініатюрних спостережень у Сімферополі. І ви не повірите, всі – найсвіжіші.
Більше
