Історик, журналіст. До 2014 року працював у Криму. З міркувань безпеки ім'я і прізвище змінені.
Для Криму і його жителів Друга світова війна та її наслідки стали доленосними...
Ервін Умеров – талановитому кримськотатарський письменник з дуже драматичною долею
9 травня 1928 року вперше в історії радянської держави, на сьомому році існування Кримської АРСР, розстріляли голову національної республіки – Велі Ібраїмова
Один із трагічних днів в історії кримських татар – чорний день 17 квітня 1938 року, коли були розстріляні найвизначніші представники, цвіт кримськотатарського народу
У 1970-х роках одним із учасників кримськотатарського національного руху, до яких радянські правоохоронці виявляли підвищену увагу, був Мустафа Джемілєв
«Дія, вчинена цим маленьким листком, була в тисячу разів важливіша за вплив російського «Нового часу» або англійського гіганта на кшталт «Таймс»
Підростала нова генерація молоді – покоління тих, хто під час депортації був малюком або народився в місцях вигнання і наприкінці 1961 року виник «Союз кримськотатарської молоді» – нелегальна підпільна організація
Наймасштабнішою і найтрагічнішою за наслідками стала еміграція кримських татар середини ХIХ століття: за офіційними відомостями, тоді Крим залишили близько 193 тисяч людей
Кримські татари упродовж десятиліть, з неймовірними труднощами і втратами поверталися на історичну батьківщину, в Крим. І повернулися – тільки завдяки власним зусиллям, але сьогодні життя на «острові Крим» для багатьох стає все більш психологічно нестерпним
Національний рух кримськотатарського народу був надзвичайно масовим, по суті всенародним. У ньому брали участь люди різних поколінь – і найстарші, і дуже юні
Сотні співробітників підрозділу «Беркут», отримавши відповідну команду, почали бити кримських татар, застосовуючи при цьому сльозогінний газ і кийки. Чоловіки, захищаючи жінок і людей похилого віку, намагалися чинити спротив
3 вересня 1991 року розпочалося пікетування кримськими татарами будівлі Верховної Ради України з вимогами відновлення державності кримськотатарського народу та визнання Меджлісу
Як ніколи актуально сьогодні звучить знаменитий девіз Ісмаїла Гаспринського: «Тільда, фікірде, іште Бірлік» – «Єдність у мові, вірі і справах»
До ювілею друга кримськотатарського народу, історика Олександра Некрича
«Я здійснив поїздку місцями масової розправи та був очевидцем страшних її наслідків»
23 червня 1978 року на знак протесту проти дискримінаційної політики радянської влади піддав себе самоспаленню Муса Мамут. І став одним із символів боротьби свого народу
Значний відрізок свого життя Левко Симиренко провів у Криму, про що залишив багату спадщину, зокрема, й нині актуальну працю «Кримське промислове плодівництво», яка вийшла в 1891 році
Прорвавшись крізь глушилки, голос Сеїтмуратової був єдиним джерелом правди про становище кримськотатарського народу. Його люто ненавиділа радянська влада і з нетерпінням чекали кримські татари, для яких вона сама стала легендою
Дуже давно маленький Амет-Хан мав написати шкільний твір на тему: «За що я люблю свою Батьківщину». Не мудруючи лукаво, він вивів на зошитовому листі: «За Чорне море, за Ай-Петрі. Більше він нічого не вигадав тоді. Йому поставили двійку. І він ніяк не міг зрозуміти чому
Усі знали її як Зампіру-апте – іншої такої не було
Більше
