Український соціум не використовує свій потенціал на повну. Зате політики завше тонко відчувають ситуацію, тому активно роблять це замість нього, часто цим самим завдаючи більше шкоди, ніж користі. Прийшов час, аби вітчизняне громадянське суспільство врешті об’єдналося у своїй боротьбі. Причому існує чудова нагода виступити спільним широким фронтом не проти якихось ідей чи людей, а за.
Незалежно від того, як минуть вибори, найближчі часи стануть складними для країни. Адже у випадку перемоги чинного керівництва існує ймовірність спроби сконцентрувати владу у своїх руках, аби закріпити власний вплив в умовах значної недовіри суспільства.
Натомість прихід деяких нових політиків з їхніми проросійськими чи взагалі незрозумілими поглядами й поготів несе загрозу для всієї державності.
Тому зараз саме час, аби соціум створив громадську коаліцію, котра би не дозволила Україні зійти зі стежки реформ, інтеграції до ЄС та НАТО.
«За», а не «проти»
Політики під час виборчої кампанії всіляко намагаються підняти в очах суспільства свій підтоптаний імідж. Роблять це вони, використовуючи у власних цілях тих, в кого кредит довіри суспільства має найбільші показники. Саме тому до своїх кампаній намагаються долучити ті інституції, котрі є лідерами симпатій народу: церкву, армію та волонтерів. Звісно, також не обходиться й без різного роду знаменитостей. Правда, цим використанням лиш тимчасово підносять свій рейтинг, натомість завдають непоправного удару по іміджу суспільних інституцій.
Глава УГКЦ Святослав Шевчук у своєму недавньому інтерв’ю сказав: «Я би дуже заохочував – ніколи не голосуйте проти. Бо голосуючи проти, ви де-факто проголосуєте проти свого майбутнього. І це абсолютно неконструктивний і безвідповідальний крок».
І зараз саме той час, коли потрібно не лише не голосувати «проти», а врешті-решт об’єднатися «за». За спільні цінності, за Україну, за реформи, за майбутнє.
Пора зламати негативну програму порядку денного, змінити суспільну свідомість, котра працює так, що потрібно виходити лише на ПРОТИстояння. Це слід зробити, бо об’єднання «проти» означає, що дедлайн минув. Вже пізно врегульовувати ситуацію мирним шляхом за допомогою закону та діалогу. Що потрібно знову кидатися на амбразуру й геройствувати, аби відвернути лихо. А виступ «за» ж дозволяє не жертвувати життями й пришвидшити поступ, а не звертати на манівці історії, борючись із вітряками. Бо це гра на випередження.
Час гри з позитивною сумою, бо тоді у виграші зостаються усі. Тому вітчизняне суспільство приречене або знаходити спільні точки, котрі об’єднують, або бідкатися і чекати, склавши лапки, поки влада розведе руками. Тож пора наводити мости та творити співпрацю, замість піддаватися на чергове «розділяй та владарюй».
Що за коаліція?
Тому варто створити широкий фронт довіри та реформ. Ветеранам, церкві, активістам, волонтерам, а також тим знаменитостям, котрі готові долучитися до цього позитивного порядку денного. Об’єднати зусилля довкола тем європейської та євроатлантичної інтеграції, боротьби з корупцією, зміни виборчого закону, судової та інших реформ, аби не дозволити узурпації влади та крену в бік Росії. Контролюючи та нагадуючи владі, що відступати немає куди, бо ворог не чекатиме.
Україні давно потрібен запобіжник, котрий не дозволятиме ситуації доходити до Майдану і стримуватиме країну від сходження з шляху, попереджатиме завчасно. Захід мав би підтримати таку ініціативу.
Можливість подібного об’єднання покаже, наскільки зрілим є вітчизняне суспільство. Чи воно дійсно готове рухатися вперед? Чи точно визначилося зі своїм шляхом й нікому не дозволить із нього зійти?
Влада муситиме рахуватися із такою силою. Тому цілком вірогідно, що політики намагатимуться пересварити різні складові цієї коаліції, аби перетворити її на лебедя, рака та щуку. Намагатися розділити їх, тиснучи на питання, котрі роз’єднують, адже його учасники матимуть дуже різні погляди та цінності.
Пора відкласти чвари й недовіру між собою, як це було під час Майдану, коли дуже різні сили й стихії змогли стояти плече до плеча й подавати одне одному руку, й взятися за спільну справу. Об’єднатися зараз, поки ще не пізно. Бо в іншому випадку доведеться створювати союзи та коаліції хіба що в екзилі, окопах чи на засланні.
Назарій Заноз, політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
