Вода з трупним запахом, сліпуче світло вночі та забивання камінням на плацу – усе це про жіночу колонію в Зеленокумську, де відбуває покарання кримська правозахисниця та громадянська журналістка Ірина Данилович. Що відбувається у російських жіночих колоніях, де утримуються «політичні» українки – читайте в цьому матеріалі.
Безслідні тортури
На початку цього місяця у Празі відбулося щорічне вручення премії «Історії беззаконня», лауреатом якої стала Ірина Данилович. Під час церемонії правозахисники озвучили нелюдські умови, в яких уже кілька років перебуває політув’язнена. Так, у бараку на 120 осіб дуже погане опалення, і взимку на стінах намерзає лід, а влітку вода у крані була з трупним запахом, оскільки в трубі застрягло тіло мертвої тварини. При цьому протягом усього часу Ірина Данилович позбавлена можливості отримувати необхідні ліки і сильно страждає від мігрені та болю у вухах, повідомили правозахисники.
Крім того, в липні через близьких вона змогла передати, що адміністрація колонії регулярно «вдається до методів нацистського гестапо», застосовуючи безслідні тортури. Зокрема, для цього використовується прожекторне світло, яке ніколи не вимикається на ніч, позбавляючи ув’язнених жінок можливості спати. Крім того, одна зі змін охорони протягом усього дня використовує звукопередавальне обладнання на екстремальній гучності.
Причому, як вдалося з’ясувати кореспонденту Крим.Реалії, після розголосу цих фактів і проведеної співробітниками прокуратури перевірки, ситуація абсолютно не змінилася. Щоправда, з ув’язненими була проведена роз’яснювальна робота про те, що єдиним результатом їхніх скарг може стати відправлення до штрафного ізолятора, умови утримання в якому є не просто нелюдськими, а прямо небезпечними для життя та здоров’я.
Бив, а камери не працювали
Якраз у день, коли відбулася церемонія вручення премії «Історії беззаконня», у колонії, де утримується Ірина Данилович, стався новий інцидент.
Телеграм-канал «Трибунал. Крымский эпизод» звернув увагу на повідомлення російських правозахисників про побиття ув’язненої в Зеленокумську начальником колонії під час шикування на плацу. Рукоприкладство відбувалося на очах у всієї колонії і в такій формі, що потерпіла на той момент уже понад тиждень перебувала в медсанчастині.
Через кілька днів видання Astra отримало підтвердження цієї інформації та дізналося подробиці інциденту. Під час шикування ув’язнена, яка до того ж була інвалідом другої групи, «не так» відповіла начальнику колонії Альберту Беджієву, той схопив її за одяг і жбурнув на землю, після чого став бити.
«Як шматок м’яса відкидають, він її ось так відкинув. І ми чуємо крик, вона, коли йо*нулась, вона, мабуть, сильно йо*нулась, вона закричала. Потім він узяв камінь і х**нув у неї каменем», – цитує видання спостереження однієї зі свідків побиття.
За її словами, потім Беджієв ще довго бив ув’язнену, і в медсанчастині у побитої все обличчя було синьо-фіолетове від побоїв.
За даними матері постраждалої, правоохоронці не побачили підстав для порушення кримінальної справи, оскільки записи з камер спостереження несподівано зникли, а потенційних свідків з-поміж жінок-ув’язнених залякали перспективою потрапити до штрафного ізолятора.
Як зазначали у 2023 році журналісти Кавказ.Реалії , напади на жінок-ув’язнених з боку начальника колонії траплялися й раніше. Однак відкрите побиття на плацу перед усією зоною в Зеленокумську фіксується вперше.
Колонія-катівня
На відміну від зони в Зеленокумську, про тортури та побиття жінок-ув’язнених у мордовській колонії селища Явас відомо вже дуже давно. Російські журналісти, які збирали свідчення колишніх бранців, вважають, що в цьому місці жінок катують щодня. Також, за аналогією з більшістю чоловічих закладів, тут існує страшна традиція «прийомки» – так званого «вітального» побиття та приниження кожної новоприбулої. Крім цього, жінок б’ють за невиконання плану на швейному виробництві.
Серед правозахисників колонія в Явасі набула похмурої популярності завдяки історії ув’язненої Марії Українець , яка змогла передати на волю записку про жорстокі тортури та свою спробу суїциду.
«Швидку не викликали. Тільки сказали – здохнеш тут. Я різала вени сильно тричі, вимикали камери, я без свідомості валялася у своїй крові», – повідомляла ув’язнена в цій записці.
Відтоді вже майже півтора року про її долю нічого не відомо.
Саме туди, у мордовську ВК-2, відправляють після закритих судових процесів основну частину українок з окупованих територій.
Зокрема, бранцями цієї колонії на сьогоднішній день є викрадені у 2022 році на Херсонщині місцева IT-тестувальниця Ірина Горобцова та студентка Ганна Єльцова, багатодітна мати Олена Даниленко, а також жителька Запорізької області Ольга Чернявська, яка зазнала тортур окупантів.
«У нас ця колонія зберігає стійку репутацію «чорної діри». Туди ходять тільки паперові листи, що вже досить специфічно. І за весь час із кількох десятків відправлених туди листів, лише один раз прийшла відповідь. Ми навіть не знаємо, отримали жінки ці послання чи ні. Взагалі, там панують власні закони. Наприклад, у посилці заборонено відправляти зелень, тому що з неї нібито можна добути наркотики», – розповіли кореспонденту Крим.Реалії активісти ініціативи «Листи в неволю», які ведуть листування з політув’язненими.
У чорних мішках
Ситуація, в якій листи замість пошти відправляються у сміттєвий бак, характерна не лише для Мордовії. Така політика була зафіксована і в жіночій колонії селища Березняки Пермського краю, яка входить до переліку встановлених місць утримання засуджених за політичними статтями українок.
Зокрема, в цій колонії утримується мати чотирьох дітей із селища Якимівка Оксана Іванченко, яку звинуватили у передачі українському телеграм-каналу «РІА-Мелітополь» відомостей про місцеперебування російських військ.
Основною особливістю цієї колонії є те, що там багато туберкульозних хворих.
«Люди з відкритою формою туберкульозу перебувають поряд з іншими ув’язненими… Слід розуміти, що вісімдесят відсотків жінок, які утримувалися у ВК-28, засуджені за 228 статтею, тобто пов’язані з наркотиками. У багатьох із них ВІЛ-інфекція. Внаслідок відсутності терапії вони дуже легко можуть заразитися відкритою формою туберкульозу, що, власне, там і відбувається. І людей виносять у чорних мішках», – розповіла учасниця протестної ініціативи Pussy Riot Марія Альохіна, яка відбувала там частину свого терміну.
Станом на серпень 2025 року щонайменше 26 жінок з анексованого Криму незаконно перебувають у слідчих ізоляторах або виправних колоніях півострова та Росії. Про це повідомляє Кримськотатарський ресурсний центр.
Як зазначають експерти КРЦ, жінкам значно важче перебувати в умовах колоній, ніж чоловікам, через відсутність належного медичного обслуговування, гігієнічних умов, психологічного тиску та обмежень у комунікації з рідними.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
