Спеціально для Крим.Реалії
За перші 16 років свого правління Хаджі Герай втрачав владу п'ять разів. І тим дивніше, що він, незважаючи на це, не лише не припинив боротьбу за півострів, а й розгромив усіх своїх ворогів.
Шлях до влади Хаджі Герая був важким. Проголошений ханом на початку осені 1441 року, він буквально за кілька місяців втратив владу, витіснений Сеїдом-Ахмедом II, і повернувся на престол лише навесні 1442 року – про що вже говорилося раніше. При цьому в Каффі у травні того ж року перебував султан Касім – син ординського хана Улуг-Мухаммеда та ще один претендент на престол. Але коли Хаджі Герай підступив із військом до стін міста, генуезці швидко вислали Касіма на Тамань.
Однак і друге правління виявилося недовгим. Аль-Айні під 847 роком хіджри (травень 1443 – квітень 1444 р.) повідомляє, що «государем Криму та Дешта був Мухаммед-хан» (традиційно в літературі вважається, що це був Кучук-Мухаммед, але з урахуванням сказаного вище, це міг бути і Улуг-Мухаммед), та й Мацей Стрийковський відносив початок царювання Хаджі Герая до 1443 року. При цьому того ж 847 р.х. у Криму карбувалися монети цього хана, тож Мухаммед володів півостровом не довше літа-осені 1443 року.
Потім, як мовилося раніше, на межі 1448 і 1449 років Хаджі Герай знову поступився Кримом – цього разу Сеїду-Ахмеду II, а повернув – не раніше 1451 року. Потім він завдав своєму ворогові дві поразки – 1452-го (коли відбив тронний намет) і 1455 року (коли змусив втекти останнього до Києва). У літературі іноді зустрічається думка, що ці дві битви, суть одна, помилково записана Яном Длугошем двічі, але генуезькі й тевтонські джерела однозначні – битви було дві. Після другої поразки Сеїд-Ахмед був полонений у Києві і до самої смерті залишався в Литві. 27 вересня 1455 року до Каффи прибули два посланці від Хаджі Герая, які повідомили про припинення «роздору з іншим імператором».
Здавалося б, Хаджі Гераю більше не було кого побоюватися, проте його доля невдовзі зробила черговий поворот. Але спочатку кілька слів про сусідів Кримського ханства.
Восени 1454 року, як говорилося, правитель Феодоро Олобей надіслав до Каффи попередження про можливість повторної турецької атаки на місто. Потім між сторонами почалися переговори, що закінчилися навесні-влітку наступного року укладанням якоїсь угоди. Як повідомляли в Геную каффінські чиновники, з Олобеєм у них стосунки важкі, а ось із «проклятим імператором» Хаджі Гераєм – жахливі.
До нестачі продовольства, яку Каффа переживала з 1454 року, в 1455 році додалася епідемія чуми (вона тривала і в наступному році). Щоб допомогти місту, на самому початку 1455 року Папа римський Микола V видав буллу, якою дозволяв використати на оборону Каффи кошти, виручені від продажу індульгенцій.
Капітан генуезьких найманців у вересні 1455 року навіть пропонував Каффі силами однієї галери і сотні солдатів захопити «фортецю Феодоро, а потім і всю Готію», але отримав відмову – у місті вирішили залагодити суперечки переговорами. Ще в травні новий консул написав листи «двом синам покійного Олексія», переконуючи їх жити в мирі та злагоді з Каффою, і досяг певного успіху. У вересні генуезці відправили послів у Лусту (Алушту) та Мангуп, Олобея в генуезьких документах вперше почали називати «ясновельможним і могутнім», а у 1456 та 1457 роках у Каффі побували посли з Феодоро.
Нормалізувалися відносини і з Кримським ханством. Протягом 1455 року сторони зрідка обмінювалися посольствами та подарунками, причому Каффа затримувала виплату збільшеної данини Солхату.
У січні 1456 року генуезькі чиновники вирушили на Мангуп, де провели 10-денні переговори з представниками хана. У Кирк-Єрі договір був підписаний Хаджі Гераєм, а на початку лютого – доставлений до Каффи. Згідно з документом, «татари вдовольнилися старовинними правами на Каффу». Таким чином, підвищену данину, накладену на місто ханом торік, було скасовано.
Але й труднощів у відносинах вистачало, головним чином економічних. Ще в січні 1453 року консул писав дожу про «мовчазну війну, яка досі перебуває в тіні брязкання зброєю. Це – торговельна війна». За його словами, якщо раніше Каффа була джерелом експорту для всього Криму, то тепер її місце посіла Каламіта, звідки везти товари до Кирк-Єра дешевше, а податки менші. Якщо так піде й далі, Каффу незабаром «очікує така ж доля, як і Тану: колись велику й багату, а сьогодні спустошену через відсутність торгівлі та приплив торговців».
Так, кавказькі товари, головним чином раби, які раніше доставлялися в Каффу, тепер через Кирк-Єр вирушали до Каламіти, внаслідок чого у 1454 році «дохід… став геть нікчемним». 1455 року каффінці скаржилися: «Олексій зі своїми братами творить зло… будуючи порт у Каламіті, для охорони якого вирішили озброїти галеру». Більше того, феодорити «у повний голос хваляться, що поки живий їхній батько і пан – імператор татар, вони можуть нікого не боятися».
Так склався фактичний союз Кримського ханства та Феодоро проти генуезців. В ярлику хана 1453 року перераховані міста, де на його користь стягувалися митні збори та подушна подать. У списку є Каффа, Керч і Тамань, але немає феодоритських поселень.
А ось скарга від 1458 року: «Пан Феодоро та його брати, всупереч праву і привілеям міста Каффи, відкрито споруджують порт у Каламіті, де на велику шкоду для мит Каффи навантажуються і розвантажуються кораблі». І хоча генуезці регулярно перехоплювали іноземні кораблі в морі та приводили їх у Каффу, зупинити розвиток конкурента їм не вдалося.
Інша причина ворожнечі – суперечка за Готію. Як уже говорилося, як мінімум Луста і ще низка поселень з 1441 року стали генуезько-феодоритським співволодінням. У фортеці був генуезький консул і комендант, околиці міста належали феодоритському «панові». У лютому 1458 року банкіри Генуї зазначали, що «пан Феодоро та його брати незаконно займають Готію», але рекомендували Каффі зберігати мир з усіма сусідами, серед яких – «імператор татар, імператор трапезундців, государ Феодоро та брати його, і государ і комуна Монкастро». У березні того ж року в шифрі з Генуї Олобей був названий dubius (ненадійний, хитливий), трапезундський імператор позначений як discors (недружній), татарський хан – timor (страшний), а турецький султан – acer (лютий, жорстокий).
У цей час Феодоро стає елементом великої стратегії у Європі. У 1454 році в Майнці було надруковано памфлет «Попередження християнам проти турків» із закликом об'єднати зусилля проти Османської імперії. Серед десятків європейських правителів у тексті названий і «король Інкермана». У посланні Папи 1456 року про організацію хрестового походу йдеться про необхідність надати допомогу Каффі та згадується князь Олобей.
Але повернемося до Хаджі Герая. Майже сторіччя в літературі панувало припущення (не підкріплене джерелами), що у 1456 році хан ненадовго втратив владу внаслідок перевороту свого сина Айдера – і навіть сьогодні воно зустрічається в історичних працях. Але нові дані вірменських та генуезьких джерел дозволяють повністю переписати цю історію.
Ще в грудні 1455 року, коли генуезці вели переговори про укладання угоди з Хаджі Гераєм, проти нього вже визріла змова. Консул Каффи та Мамак, бей роду Ширін, вирішили звести на престол нового правителя. За хана Улуг-Мухаммеда ще з 1432 року постільничим був Усеїн Ширін – двоюрідний брат Мамака і тесть Касіма – того самого сина Улуг-Мухаммеда, який вже оспорював владу в Хаджі Герая у 1442 році.
Але обставини змінилися, і місце Касіма зайняв його брат. Уже 19 липня новий претендент прибув до Каффи. Генуезькі джерела не називають його імені (він фігурує як «новий імператор скіфів»), але ясність вносить приписка до вірменського рукопису 1456 року. Згідно з нею, «прийшов султан Маhмутаг і змусив до втечі хана Хатжі-Кірея, і місто це [Каффа] дуже раде». Тут йдеться про Махмутека (літописного Мамутяка) – ще одного сина Улуг-Мухаммеда. Каффінці відразу повідомили цю новину у Феодоро, а 29 липня – до Генуї, у відповідь у листопаді метрополія рекомендувала підтримувати добрі стосунки з новим ханом.
Проте послання запізнилося. Приблизно 12 вересня 1456 року Махмутек втратив владу і разом із Касімом утік із Солхата до Каффи. А 23 вересня місто оточив розгніваний Хаджі Герай. Втім, протистояння тривало недовго, і вже з 28 вересня генуезці почали підносити хану традиційні дорогі подарунки, доки той 11 жовтня не повернувся до Солхату. В якийсь із днів, але не пізніше 18 жовтня, у Каффі сховався і Мамак-бей. У листопаді до них приєднався й Усеїн.
24 жовтня під Каффою знову з'явився Хаджі Герай, на честь чого була влаштована розкішна учта. Ймовірно, цим було відзначено укладання миру між генуезцями та кримцями. А в середині грудня Махмутек із Касімом верхи вирушили до Тани – більше в Криму їм робити було нічого. Цікаво, що Мамак не втратив свого становища і залишався беєм Ширінів до смерті 1473 року.
Але й на цьому перемоги та поразки Хаджі Герая не закінчилися. Вже наступного року він вкотре був змушений розпочати боротьбу за трон – із сином свого давнього ворога Сеїда-Ахмеда II.
Але це вже інша історія.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
