«Ви за відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки як суб'єкта Союзу РСР та учасника Союзного договору?». Так звучало питання референдуму про державний і правовий статус Криму. 20 січня 1991 року 93 відсотки жителів Кримського півострова відповіли на нього «так». 12 лютого цього ж року Верховна Рада УРСР ухвалила закон, який відновлює Кримську АРСР у складі України. У березні 1993 року Верховна Рада Криму ухвалила вважати 20 січня Днем Автономної Республіки Крим.
Яку роль автономія відіграла в історії відносин із центральною українською владою в Києві та наступною російською анексією Кримського півострова? Чому все частіше лунають в Україні голоси про те, що статус Криму потрібно змінювати і чи є консенсус у цьому питанні? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Роман Спірідонов говорив із заступником постійного представника президента України в АРК Денисом Чистіковим та кримською політологинею Євгенією Горюновою.
В анексованому Росією Криму 20 січня відзначають День Республіки Крим. Підконтрольний Росії глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) у своєму телеграм-каналі цей день назвав історичним, вважаючи, що «референдум про державний і правовий статус Криму, що відбувся 20 січня 1991 року, став першим кроком на шляху до референдуму 16 березня 2014 року, на шляху додому» . «Зрештою, цей статус дозволив підготувати ґрунт для Кримської весни та забезпечити правову бездоганність возз'єднання з Росією», – також наголосив Аксьонов.
Референдум 1991 року бойкотували кримські татари. Тоді вони тільки почали повертатися на історичну батьківщину і не могли вплинути на результат. Їхньою вимогою вже тоді було відновлення прав, порушених депортацією 1944 року, та створення національно-територіальної автономії у Криму.
Представники корінного народу Криму висловилися про цей день і зараз. Їхнє основне посилання – не варто відзначати цей день. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров у себе на сторінці у фейсбуці назвав цинічним, що статус Криму, незважаючи на протести кримських татар, визначали «громадяни, які оселилися на півострові після депортації кримськотатарського народу», а сам статус Криму ігнорував права корінного народу. Тих українських політиків, хто вітатиме з Днем АРК, він назвав «корисними ідіотами».
«На території України за кілька місяців до проголошення її незалежності було створено Кримську автономію, в якій законодавчо встановилася монополія російської етнічної більшості при абсолютному придушенні прав кримськотатарського народу та етнічних українців», – написав Рефат Чубаров.
Коли Радянський Союз почав розпадатися, Москва використала Крим як важіль впливу на Україну, написав на своїй сторінці у фейсбуці гендиректор ДП «Державний оператор тилу» Арсен Жумаділов.
«Референдум 20 січня 1991 року став прикладом такої політики. Його проведення відбулося під тиском проросійських політичних сил, які не врахували думку кримських татар, що поверталися додому після десятиліть вигнання. Кримськотатарський народ фактично був позбавлений участі в ухваленні рішень, які визначали майбутнє їхньої батьківщини», –аргументував Жумаділов.
20 січня варто вшановувати День пам'яті захисників Донецького аеропорту, а значення Дня Автономної Республіки Крим слід переосмислити, вважають у Постійному представництві президента України в АР Крим.
Від цього рішення виграли всі, окрім українців і кримських татар. Зараз це рішення варто переосмислити та скасуватДенис Чистіков
За словами заступника постпреда Дениса Чистікова, еліти у Москві зрозуміли, що втрачають контроль над національними республіками і вирішили створити Кримську АРСР під своїм контролем. Компромісом Києва з радянською номенклатурою стало рішення залишити Крим у складі УРСР. У Компартії розуміли, каже Чистіков, що повернення кримських татар на батьківщину неминуче. А це означатиме, що будуть і розслідування злочинів радянського режиму проти корінного народу. Поява радянської автономії в Криму давала можливість уникнути цього, вважає Чистіков.
«Як кажуть експерти й політики тих часів, від цього рішення виграли всі, окрім українців і кримських татар. Зараз це рішення варто переосмислити та скасувати. Оскільки його було ухвалено Верховною Радою АРК, то і скасовувати його треба цим органом. Поки що це свято залишається у календарі, але надалі цю ситуацію буде переглянуто», – наголосив Денис Чистіков в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Зміна статусу Криму під час воєнного стану неможлива, нагадує Денис Чистіков. Проте ще з 2018 року існують напрацювання Робочої групи конституційної комісії з поправками та доповненнями до Основного закону України в частині Автономної Республіки Крим. Було також ухвалено Закон «Про корінні народи України». Все це може бути враховано під час перегляду статусу Кримського півострова, упевнений заступник постпреда.
«Ми розуміємо, що буде перехідний період, який триватиме близько п'яти років. Діятимуть військові та військово-цивільні адміністрації. І саме в цей період уже проводитимуться діалоги та [формулюватимуться] напрацювання щодо подальшого розвитку Криму після зняття обмежень», – каже Денис Чистіков.
Статус автономії вплинув і полегшив Росії шлях до анексіїЄвгенія Горюнова
Статус автономії був одним із чинників, який сприяв легшій окупації Криму, але однозначно не став вирішальним, каже кримська політологиня Євгенія Горюнова. Вирішальним чинником анексії була політика Росії, впевнена вона.
«Наприклад, у Донецькій та Луганській областях автономії не було, а там вони створили [озброєні угруповання] «ДНР», «ЛНР». Тому, безумовно, статус автономії вплинув і полегшив Росії шлях до анексії, але це не означає, що якби в Криму не було автономії, то Росія не анексувала б Крим», – зазначила Євгенія Горюнова.
Криму не вистачило часу і не відбулась зміна поколінь. Якби це сталося, то такої легкої анексії не було бЄвгенія Горюнова
Після 1998 року, коли було ухвалено Конституцію АР Крим із посиленими позиціями Києва, центральна влада не скористалася цим шансом для більш глибокої інтеграції Кримського півострова, що, у свою чергу, дозволяло протиріччям наростати, чим і скористалася Росія у 2014 році. Політика центру щодо Криму була надто м'якою, вважає політологиня.
«Якби в деяких речах позиція України була більш однозначною, жорсткішою, можливо, ми б і не мали того результату, який отримали у 2014 році. Тобто я не знімаю тут відповідальності з керівництва України, безумовно, але, з іншого боку, ми чудово розуміємо, що Росія мала на меті повернути Крим, ще починаючи з 90-х років», – каже Євгенія Горюнова.
Росія поспішала анексувати Кримський півострів і боялася прогаяти таку можливість згодом, розповідає Євгенія Горюнова.
«Вже у 2011, 2012, 2013 роках вони проводили масу досліджень щодо Криму, і вони бачили, що кількість проукраїнського населення у Криму реально зростає. Тому вони й поспішали. Мені здається, що Криму не вистачило часу і не відбулась зміна поколінь. Якби це сталося, то такої легкої анексії не було б. Було б набагато серйозніше для Росії в цьому випадку. Можливо, вони б і не наважилися», – зазначає політологиня.
Зараз, коли виникають дискусії про статус Криму, йдеться про три основні позиції: зберегти статус-кво, створити замість автономії область або переформатувати її на кримськотатарську національно-територіальну автономію. На цьому етапі консенсус у цьому питанні неможливий, вважає Євгенія Горюнова. Після деокупації Криму слід пройти перехідний період за участі військових, а потім цивільно-військових адміністрацій, відновити публічну українську владу, яка й займеться реформою статусу. На це, за оцінками політологині, може знадобитися від 5 до 10 років.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
