Російські військові під час окупації населених пунктів у Київській області розграбували дачу українського музиканта, фронтмена гурту «Воплі Вiдоплясова» Олега Скрипки. Будинок музиканта розташований у селі Козаровичі – неподалік від міста Бучі. Російські солдати певний час там жили, а коли відступали, то забрали з собою речі співака і навіть матрац із ліжка. У будинку залишилися шкарпетки російських військових, одяг у синьо-білу смужку, продукти та залишки сухпайків із написом «Армия России». Про це Олег Скрипка розповів у своєму інстаграмі. «Ця війна – щонайменше минулого тисячоліття. Світ у шоці, тому що неможливо так воювати сьогодні, неможливо виграти таким чином, – сказав музикант в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки». Він вважає, що люди, які підтримують війну – «змінені»: – Це два світи, які борються: сучасний європейський багаторівневий гнучкий світ та дуже жорсткий старий світ».
– Розкажіть, у якому стані ваш будинок після того, як там побували російські військові? Чи є якісь руйнування у тому селі, де він розташований?
Село розташоване поруч із Гостомелем, Бучею, Ірпенем та Бородянкою – це епіцентр руйнувань та злочинів, які там відбувалися
– Село розташоване поруч із Гостомелем, Бучею, Ірпенем та Бородянкою – це епіцентр руйнувань і злочинів, які там відбувалися. У моєму селі теж є зруйновані будинки. Але воно розташоване осторонь. Справа в тому, що в мене на дачі нічого такого немає, тому що я живу там влітку. У мене навіть немає телевізора. Світла не було від початку війни – там зруйновані були підстанції. Я так розумію, що вони [російські військові] жили в холоді, чимось грілися. Можливо, в мене була саме така специфіка, що росіяни дуже швидко відступали, бо біля мого будинку – випалена земля. Там була і дуже сильна стрілянина, і вони швидко відступали. Тож нічого там особливо не встигли взяти.
– Матрац встигли забрати.
– Матрац встигли, бо на матраці можна спати. А на одному з ліжок моїх дітей, схоже, спали бійці, і залишилися недопиті грамів 300 горілки. Для мене це показник такий, що справді дуже поспішали, що горілку не допили. Її десь із магазину взяли.
Розгромлене, вкрадене
Сухпайки там залишилися тощо. Навіть цукор залишився, якого в Росії, я так розумію, немає. А у нас цукор є. Був поспіх. Порівняно з іншими будинками, які я відвідав у Бучі, – там, звичайно, катастрофа, там дуже жорстко – у мене один знайомий живе у Гостомелі. Йому довелося виїхати – він зараз на заході України. Я з військовими заїхав у цей район, бо досі там комендантська година, туди не можна заїхати цивільним. Я заїхав із військовими на студію мого знайомого. Студія постраждала дуже сильно – дуже хороша, дорога студія з обладнанням, яке коштує великих грошей.
Вулиці Бучі всіяні тілами цивільних осіб після російської окупації (фотосвідчення)
– Обладнання розгромлене чи вкрадене?
– Розгромлене, вкрадене. Там поряд батьківський будинок – він спалений повністю.
– Олена Чиченіна, українська журналістка, трохи раніше розповідала, що навіть унітази брудні залишають російські військові. Ви у себе вдома теж знайшли безлад і бруд?
Одну розтяжку ми знайшли
– Ні, бруд – зрозуміло. Все брудне, тому що електрики не було, у мене вода качається помпою, насос не працював. Зрозуміло, що сечею смердить – це все. Але я дивився, як у інших будинках – порівняно з ними, у мене ще більш-менш. Але я не міг розглянути все детально, тому що заміновані майже всі будинки. Треба, щоб спочатку сапери пройшли, без саперів це небезпечно. Тому я заходив із військовими: військові йшли попереду, вони дивилися на розтяжки. Одну розтяжку ми знайшли, зняли її дорогою. А так у будинки не можна заходити. Багато постраждалих повертаються без військових, тому є ще жертви. Навіть у пральні машинки міни закладають тощо. Потрібно, щоб фахівці пройшли всю ділянку. Це дуже серйозно.
– Ви – відомий у Росії артист, ви знімалися у російських телевізійних шоу багато років тому, ви знімалися у російському кіно. Зараз, коли почалася війна, ви намагалися зі своїми російськими колегами розмовляти, зв’язуватися? Що вони вам пишуть? Чи висловлюють вони вам слова співчуття?
Я – сам наполовину росіянин
– Я – сам наполовину росіянин, моя мама – росіянка з Курської області. Ні, я не пробував. У мене взагалі була така історія, що я спочатку до Московського фізико-технічного інституту вступав і з певних причин туди не вступив. А потім вступив у Київ. Таким чином я став українцем. А так би я зараз був, напевно, росіянином і, швидше за все, топив би за Путіна.
Вважаю, що людина – створіння дуже пластичне. Якщо на неї впливати інформаційно, вона змінює свою свідомість. Тому немає сенсу [зв'язуватися з кимось]. Що я можу зробити проти суспільства, в якому люди живуть багато років? Вони змінені – це інші люди. Потрібно бути дуже сильною особистістю – такі люди, звичайно, в Росії є. Вони можуть скинути пелену з очей. Багато хто з них їде з країни. Або є ті, хто прозрів із початком війни. Але я так розумію, це меншість. А з більшістю дуже складно.
Я не засуджую таких людей, розумію, що це більше жертви. Це все дуже важко, не мені судити. Ситуація така, я її спостерігаю. Це два світи, які борються: сучасний європейський багаторівневий гнучкий світ та дуже жорсткий старий світ.
Сучасний світ, звісно, переможе
Чому українці морально частково не були готові до цієї війни – бо ця війна – щонайменше минулого тисячоліття. Світ шокований, тому що неможливо так воювати сьогодні, неможливо виграти таким чином. Це дуже жорстка гра в танчики з великою кількістю смертей. Сучасний світ, звісно, переможе. Тому що він гнучкий, ми можемо об’єднуватися, у нас дуже велика емпатія. І за рахунок цієї емпатії та взаємодопомоги ми перемагаємо. А той жорсткий старий світ дає тріщину, він зруйнується. Але він завдає дуже великого болю всім нам.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://d2t7ory48mfwe5.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
