Військова агресія Росії проти України мотивувала багатьох кримчан стати частиною Збройних Сил України. Хтось узяв до рук зброю під час АТО/ООС на сході України, а хтось – під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Їхні сім'ї роками живуть в очікуванні звісток із передової. Матері та дружини кримчан-військовослужбовців ЗСУ розповіли Крим.Реалії, чому не люблять лютий і про що пишуть чоловікаміа синам на фронт.
Кримчанки – мама, дружина, бабуся та донька військовослужбовців ЗСУ розповідають про свій досвід проживання повномасштабної війни РФ проти України: як проводжали рідних на фронт вранці 24 лютого 2022 року, як чекають повідомлень із передової та чи мають ще надії, пов'язані з Кримом.
«Хотілося йому сказати: «Зупинися!»
У Збройних Силах України служить колишній кримський політв'язень Ігор Мовенко. Він та його родина – із Севастополя.
У перший день повномасштабного вторгнення РФ в Україну кримчанин вирушив до київського військкомату.
«Ранок 24-го (лютий 2022 року – КР). Ми прокидаємося, як усі, – під звуки вибухів. Ігор розплющує очі і каже: «Спи, це навчання». Але зрозуміло, звісно, що це вже не навчання. «Я піду», – каже. – «Ходімо збиратися. Каву роби». І він вирушив до військкомату. Дуже хотілося йому сказати: «Зупинися!». Але якби він залишився, він перестав би поважати себе. Ігор йшов захищати мене та доньку», – згадує дружина військовослужбовця Валентина Мовенко.
Найскладніші моменти для дружини та доньки Ігоря Мовенка настають, коли з ним немає зв'язку. У таких ситуаціях Валентина Мовенко чекає на поновлення зв'язку та відправляє чоловікові повідомлення із сердечками. Іноді її дзвінки чоловікові на фронт збігаються з російським обстрілом українських позицій.
«Вибухнув FPV-дрон, двоє з екіпажу постраждали від уламків, а Ігор – ні. І я набираю його в цей момент. А у військових суворий чоловічий гумор, вони кажуть: «Слухай, дружина, ніби відчуває!». Минає буквально кілька днів, на позиції прилітає КАБ і в ей момент Ігор перебуває під ударною хвилею, його поранило. І я його набираю. Військові кажуть: «Слухай, ну точно щось із дружиною не так», – розповідає кримчанка.
Довго не могла усвідомити, що батько – на фронті, дочка військовослужбовця Ганна Мовенко.
«У день Х, коли стався наступ російських військ, була звістка про те, що почалася війна. Я знаю про війну лише з історій про Другу світову. А тут вона відбувається перед тобою. І мій батько – один з учасників, який іде зараз воювати. Я не думала взагалі, що мій тато піде на війну. Приймала цю ситуацію дуже довго. Всі мріють зустріти кохану людину, а моя мама відпустила кохану людину на війну», – згадує вона.
Щоб підтримати батька, кримчанка організовує збір коштів на потреби ЗСУ. В серпні 2024 року військовослужбовці 78-го окремого десантно-штурмового полку ЗСУ публічно дякували Ганні Мовенко за «надану наземну станцію для їхніх пташок» і «вагомий внесок у нашу спільну перемогу».
«Для нас війна почалася в Керчі»
Десять років допомагає ЗСУ на фронті Юлія Житнікова – адвокатка з Керчі. Вона із сім'єю вимушено залишила Крим під час його російської анексії.
Старший син Сергій Житніков невдовзі вирушив у зону АТО на сході України. Він продовжував захищати Україну і під час повномасштабного вторгнення РФ. У Держприкордонслужбі тепер служить молодший син Юлії Житнікової – Ілля Скляров. До ЗСУ також долучився онук Олександр Ярош.
Для Юлії Житнікової та її родини війна розпочалася у Криму в 2014 році, коли Росія анексувала Кримський півострів.
«Для нас війна почалася в Керчі, коли колони російської військової техніки йшли вулицями і було перше відчуття: «Війна! Все». Я побачила справжнє обличчя Росії саме у 2014 році. І це обличчя Росії побачили мої діти. Тому хлопці мої інакше не могли – 24 лютого 2022 року вранці вони вже були у військкоматі», – каже кримчанка.
Відпустити на війну двох синів та онука було дуже важко, зізнається Юлія Житнікова. Щоб тримати зв'язок, у сім'ї домовилися щодня вітати одне одного повідомленням зі словами «Доброго ранку!» і щовечора бажати «На добраніч!».
Ти живеш від моменту, коли отримав відповідь, до того, коли ти знову отримаєш ці повідомлення ввечері. Іноді немає зв'язку, неможливо поговорити – тоді бачу другу галочку (сповіщення про отримання повідомлення – КР). І ось так життя триває у мене», – розповідає Юлія Житнікова.
Багато років вона допомагає ЗСУ волонтерською діяльністю. Збір допомоги військовим і волонтерство «надихають виживати», каже кримчанка: «Я збираю для хлопців своїх та їх оточення ліки, харчування, якісь речі та відправляю туди (на фронт – КР). Бачу, скільки жінок пішли на війну, скільки жінок волонтерять. Це сильні люди, дуже сильні люди. І на їхніх плечах лежить дуже багато. І я вважаю, що майбутнє наше теж лежить на їхніх плечах».
«Пішли до ЗСУ, щоб допомогти повернути Крим»
Кримчанка Ельзара Шукурджиєва двічі вимушено залишала свій дім.
Вперше вона виїжджала із Сімферополя, коли Росія анексувала Крим у 2014 році та переслідувала її чоловіка, проукраїнського активіста Вельдара Шукурджиєва.
Вдруге їй довелося евакуюватися з Києва, де мешкає родина, під час наступу російських військ у лютому 2022 року.
Вона згадує, що подруга, яка її вивозила з доньками до Львова, намагалася підтримати словами: «Ельзаро, ми повернемося». Кримчанка відповідала: «Ти знаєш, я також виїжджала з Криму і думала, що я повернуся».
Сьогодні у ЗСУ служать її чоловік і син – Вельдар і Веліша Шукурджиєви.
«Чоловік вирішив, що він має піти до ЗСУ, щоб допомогти повернути Крим. Так сталося, що син теж став військовим. Бо іншого шляху вони собі не бачили. З одного боку, я була проти, а з іншого – розуміла, що це буде правильно», – каже Ельзара Шукурджиєва.
Сьогодні спілкуватися сім'я може короткими повідомленнями. Ці повідомлення допомагають виживати у військових реаліях.
Що допомагає? Щодня їхні смски. Чоловік пише: «Живий». Син пише: «Усе добре, все добре». І все. Довго ми не розмовляємо і не листуємося – по-воєнному. Допомагають мені виживати мої доньки, подруги та віра в те, що ми зможемо перемогти. Перемогти – це просто повернутися додому, жити у своєму будинку і не боятися, що колись це (війна – КР) повториться. Хочеться, щоб усе було правильно і справедливо. Щоб героїчність нашого народу, українського народу, була недаремною», – каже кримчанка.
Повномасштабна війна Росії проти України, на думку Ельзари Шукурджиєвої, змінила її та багатьох довкола.
«Очі змінилися у всіх. Люди стали сильні, вимушено стали сильні. Немає вже такої інфантильності, немає дитячості, не можеш розслабитися, ніхто не візьме на ручки вже», – вважає вона.
«Лютий, як чорна діра»
Багато кримчан, які пережили російську анексію Криму в лютому 2014 року та початок повномасштабного вторгнення у 2022 році, негативно сприймають лютий як місяць у календарі.
Не найкращі відчуття він викликає в Ельзари Шукурджиєвої.
«Я раніше уявляла собі рік по місяцях. Він розпочинався у мене з вересня. Бо маю трьох дітей і у нас навчальний рік був початком року. Вересень – найдовший у мене місяць. А ось лютий… Там просто чорна діра, яма. Якийсь такий важкий місяць. Війна має колись закінчитися. Дуже хотілося б, щоб вона якось закінчилася добре для нас», – каже вона.
Валентина Мовенко намагається лютий «не проживати».
«Я вперто не помічаю лютий. Я намагаюся його не проживати. Я не готова пережити його ще раз. Ми з Ігорем за час нашого спільного життя розставалися щоразу лише з вини росіян. Якщо колись ми могли б говорити, що можна когось пробачити, то мене це все змінило так, що я не готова нікого пробачати. За жодну хвилину, яку ми не провели разом. Я хочу повернутися додому. Просто туди приїхати бодай на день», – каже Валентина Мовенко.
«Найважче – чекати. Цей жах від ранку до вечора. Це найстрашніше. Найболючіше – чекати. Нам дуже боляче, але ніколи не буде соромно», – каже Юлія Житнікова.
На її думку, війна в Україну прийшла в лютому 2014 року – з російською анексією Криму, а повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року стало наслідком кримських подій.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
