Боячись, що окупаційні нацистські сили у Празі можуть конфіскувати твори мистецтва, єврейська художниця Гертруда Каудерс вирішила у 1939 році сховати величезну кількість своїх картин і малюнків.

Майже 80 років по тому, влітку 2018 року, Міхал Ульвр очолював групу людей зі знесення старого будинку на півдні Праги. «Близько 30 картин вивалилися і впали мені на голову», – розповідає він Радіо Свобода.

Після цього були виявлені нові схованки із творами мистецтва. Коли робітники розбирали будинок – одні картини були сховані під мостинами, інші – за стінами. До кінця дня близько 700 картин і ескізів були знайдені і викладені на подвір’ї будинку, а над Прагою почали збиратися літні дощові хмари.

Коли Якубу Седлачеку, власнику будинку, повідомили про знахідку, він відразу зрозумів, що саме було виявлено. Седлачек виріс на історіях про витвори мистецтва, заховані в сімейному будинку, який він нещодавно успадкував. Уважний огляд полотен підтвердив, що сімейна легенда була реальною, – багато картин були підписані «Гертруда Каудерс».

Каудерс народилася в 1883 році у Празі, була однією з двох дітей у заможній єврейській родині. Після того, як нацисти прийшли до влади в сусідній Німеччині і почали поступове захоплення Чехословаччини, більша частина родини Гертруди Каудерс втекла з країни і закликала її зробити те ж саме. Але Каудерс, рідною мовою якої була німецька, відмовилася вірити, що нацисти можуть заподіяти шкоду невинним, вона вирішила залишитися.

Але з часом, коли весь жах німецьких планів щодо європейських євреїв поступово розкривався, Каудерс звернулася до своєї близької подруги Наталії Яхудкової із «проханням життя та смерті».

Яхудкова була представницею російської інтелігенції, народилася в 1895 році в невеликому містечку на північ від Москви. Вона емігрувала до Чехословаччини у 1920 році після того, як закохалася в одного з чехословацьких легіонерів – солдатів-добровольців, які воювали за свою батьківщину під час Першої світової війни. Легіон також прославився боями у Сибіру після того, як був залучений у громадянську війну в Росії.

Яхудкова була однією з близько тисячі російських жінок, які одружилися з відважними європейськими бійцями, і відпливли разом із ними із Владивостоку до недавно проголошеної Чехословаччини, країни, за існування якої боролися їхні чоловіки.

Гертруда Каудерс та Наталія Яхудкова познайомилися під час навчання у Празькій академії мистецтв. Вони зблизилися під час тижневих творчих поїздок із професором, відомим художником Отакаром Неєдлі, до мальовничих міст Франції та Італії.

У 1939 році ті безтурботні дні літніх поїздок за кордон разом із знаменитим професором залишилися в далекому минулому – нацистські чиновники та їхні заскнілі поліцейські робили усе, щоб зробити життя чехословацьких євреїв неможливим. Через деякий час Каудерс витягла полотна своїх робіт із рам та потайки перенесла їх у будинок Яхудкової у південному передмісті Праги – Збраславі.

Із величезним ризиком для себе, Яхудкова – ймовірно, за допомогою Каудерс – сховала близько 700 творів мистецтва у будинку. Він був новим, перебував на стадії будівництва, тому подругам було доволі важко сховати картини непомітно.

Незабаром після того, як твори мистецтва були надійно сховані, Каудерс опинилася у пастці жахливої машини нацистської держави. Після того, як її ідентифікували як єврейку, за свідченнями документів, у травні 1942 року її заарештували і відправили у концтабір Терезієнштадт. Гертруду Каудерс недовго утримували серед решти голодних і хворих в’язнів табору на півночі Праги. Згодом її перевезли приблизно на 600 кілометрів на схід у Майданек, концентраційний табір на території Польщі, у Любліні.

Через деякий час після 17 травня 1942 року Каудерс вбили, а її тіло спалили в одній із печей, побудованих для вбивств у, так би мовити», «промислових» масштабах, які згодом стали відомі як Голокост.

Кілька чеських новинних агентств писали про випадково знайдені твори мистецтва у 2018 році, але у той час повідомлялося, що було виявлено лише 30 картин та ескізів. Ульвр вважає, що чеський журналіст, можливо, неправильно зрозумів його опис події і припустив, що 30 картин, що впали йому на голову, були усієї знахідкою.

На фотографіях, опублікованих в той час у чеських ЗМІ, було лише кілька нарисів і акварелей, які були одними із найменш привабливих творів Гертруди Каудерс.

Як було розкрито масштаб відкриття:

І Каудерс, і Яхудкова дітей не мали, але у брата Каудерс був син Корнеліус, який втік із Чехословаччини до Нової Зеландії у 1939 році. У нього було п'ятеро дітей, включаючи Міріам Каудерс.

Коли Міріам Каудерс дізналася про відкриття 2018 року, вона неодноразово довідувалася зі свого будинку в Новій Зеландії про те, що, на її думку, було 30 картинами і ескізами її двоюрідної бабусі.

Хоча ранні повідомлення про знахідку вказували, що картини будуть передані в дар Єврейському музею в Празі, згодом Міріам Каудерс дізналася, що музей не отримав твори мистецтва.

Після того, як Радіо Свобода попросило від імені Міріам Каудерс зустрічі, Седлачек зрештою запросив журналістів до свого будинку в тихому передмісті Праги.

25 вересня, Якуб Седлачек дозволив Радіо Свобода сфотографувати усю колекцію Каудерс, що складається з приблизно 700 картин та ескізів, розкладених як гігантські колоди гральних карт на складі в Празі.

Седлачек зізнався, що, перш ніж дізнався, що у Гертруди Каудерс є живі нащадки, він думав про монетизацію того, що, як він знав, було історичним відкриттям у галузі мистецтва – можливо, за допомогою виставок.

Але після того, як Радіо Свобода представило документи, що доводять, що у Гертруди Каудерс є живі спадкоємці, він сказав, що «не зможе спокійно жити із цим», знаючи, що є нащадки Гертруди Каудерс, незадоволені тим, що він би міг робити з її творчим доробком.

Седлачек запевнив, що готовий подарувати картини чеському музею, якщо нащадки Гертруди Каудерс дадуть йому довіреність на це. Міріам Каудерс також сказала, що вона готова подарувати картини, але хоче залишити за собою право зберегти за собою, братами і сестрами деякі портрети своїх давно померлих родичів, включаючи їхнього батька.

Міріам Каудерс розповідає, що її батько був хлопчиком із гумором, якого у шкільні роки жартома називали «паяцом». Однак, після війни він втратив радість і «так і не оговтався» від Голокосту, в основному через те, що нацисти зробили з його улюбленою тіткою. Він запам'ятав Гертруду Каудерс як добру, ніжну жінку, яка жила тихим життям і «не цікавилася чоловіками».

Коли фотографії картин Гертруди Каудерс були показані Мікаелі Сіденбург, головній кураторці Єврейського музею в Празі, вона назвала знахідку «унікальною в контексті історії мистецтва на чеських землях» за рахунок кількості картин і того факту, що вони можуть бути сенсом життя художниці, яка вирішила не ділитися ні з ким своєю творчістю.

Сіденбург привітала рішення Седлачека оприлюднити знахідку.

«Я можу уявити собі всілякі жахливі сценарії, коли витвори мистецтва знищують або таємно продають, тому пан Седлачек абсолютно заслуговує на похвалу за те, що вирішив оприлюднити їх», – сказала вона.

(Інформація надана Джеффом Чапплом (With reporting by Geoff Chapple))