Як повідомили колеги-журналісти зі Львова та підтвердили багато медіа, 18 грудня 2024 року у віці 87 років помер український кобзар, бандурист Остап Кіндрачук із Ялти. «Сумно! Відходять велетні духу Нації. Вічна пам'ять! – наголосив у своєму повідомленні львівський журналіст Роман Андрусяк.
Народився кобзар-бандурист у листопаді 1937 року в селі Котиківка нині Городенківського району Івано-Франківської області. Дитинство провів у Карпатах, мріяв про море. Але 1955 року поїхав до Казахстану піднімати цілину. Працював на тракторі. 1956 року під час поїздки до Іртиша за дровами трактор зламався у степу за 20 кілометрів від житла. Остап сильно обморозив руку. Після цього приїхав до Ялти на лікування і залишився там жити. Це допомогло йому здійснити давню мрію про море. Влаштувався Кіндрачук працювати у місцевому порту, вступив до Батумського морехідного училища, ходив у море матросом, штурманом, став капітаном «Метеора», перевозив пасажирів з Ялти до Сочі та Одеси. Загалом у море Остап ходив 35 років. Але сьогодні розповідь не про морську романтику.
Багатогранно обдарована особистість
Напевно, мільйони кримчан і гостей Криму пам'ятають яскраві виступи часто для них безіменного кобзаря-бандуриста на перетині туристичних стежок у Ялті та інших прибережних містах.
Його голос, його костюм із жовтими та блакитними складовими, його майстерна гра запам'ятовувалися надовго, хвилювали спогадами. Не так гра в людних місцях на бандурі, як сам стиль життя, який він сам називав кобзарським і козацьким, стали вже сенсом життя Остапа Кіндрачука. Він ідентифікував себе виключно як кримський українець.
Остап почав грати на бандурі після переїзду до Криму невипадково. Він дізнався, що при клубі медичних працівників у Ялті працювала капела бандуристів і прийшов на заняття. Йому сподобалося те, що спілкування і заняття відбувалися українською мовою. Керівник капели, відомий у Криму музикант, педагог і культуролог Олексій Нирко спеціалізувався на розвитку української культури та відчув у Остапі споріднену душу.
Остап не лише успішно освоїв гру на бандурі та став активним учасником і солістом кримської народної капели бандуристів імені Степана Руданського,
але незабаром став його соратником. Разом з Олексієм Нирком вони наприкінці 1980-х створювали в Ялті товариство української мови ім. Амвросія Метлинського, пізніше реорганізоване в Ялтинське міське товариство «Просвіта» ім. Шевченка.
Остап Кіндрачук збирав книги про козацтво та історію України, досліджував історію кобзарства в Україні, Криму та на Кубані. Колекціонував козацьку зброю. Як козак, Остап Кіндрачук був записаний у реєстрі «Таврійсько-Запорізького козацтва» в Криму, члени якого в школах займалися патріотичним вихованням.
У репертуарі Остапа Кіндрачука були народні думи, історичні та народні пісні, пісні про минуле й сьогодення, які охоплювали історію від Київської Русі до наших днів. Остап виконував окремі пісні польською, німецькою, татарською, молдавською та іншими мовами. Він був учасником міжнародних фестивалів у Польщі, Німеччині, Чехії. Грав у Києві, Ялті, Одесі, Львові та інших українських містах. Випустив у Польщі два аудіоальбоми. В Україні вийшов аудіоальбом «Остап Кіндрачук. Козак-бандурист». Він також знімався у телефільмі Олега Бійми «Кобзарські шляхи» та серіалі «Роксолана».
Остап Кіндрачук брав участь у створенні та відкритті музею Лесі Українки в Ялті, допомагав поповнювати фонди музею документами та матеріалами з власної колекції, вів заняття у Недільній школі при музеї. Переконаний українець, він вимагав право для своїх дітей навчатися українською мовою. На його листи з проханнями Міністерство освіти України пропонувало Кіндрачуку звернутися до місцевої влади Сімферополя. У Сімферополі відмовляли…
Долі українських кобзарів
Як стверджують історики, мистецтво кобзарів було давно й широко поширене в Україні. Про нього із захопленням відгукувався Олександр Довженко. Дмитро Яворницький писав, що це мистецтво було поширене в Запорізькій Січі на всіх етапах її існування. Їхня творчість відрізнялася прагненням до свободи, правдивим відображенням історії України, оспівуванням подвигів народних героїв. Не дивно, що царський, і сталінський режими переслідували кобзарів. Про це багато десятиліть оповідають народні перекази, не лише з вуст у вуста, а й у літературі передається розповідь про репресії проти кобзарів, а апофеозом їх є історія про розстріл кобзарського з'їзду в 30-х роках, під час якого загинули від 200 до 1234 кобзарів. Загалом існуючий список кобзарів в Україні налічує понад 2400 осіб. Список персонально репресованих кобзарів і бандуристів сягає двохсот осіб.
Протестний потенціал пісень Остапа Кіндрачука
І хоча Остап Кіндрачук народився дещо пізніше, а до його захоплення кобзарством епоха сталінських репресій пішла на спад, творчість кримчанина також сповнена протестів, критики влади, козацького спротиву злу та несправедливості. Сьогодні в інтернеті можна послухати багато альбомів його пісень, і вони підтверджують цей висновок. Так, виконання пісні «Чого сумуєш, Україно» (автори музики та слів невідомі – авт.) Остапу Кіндрачуку не пробачив би жоден диктаторський режим, у тому числі й путінський в окупованому Криму.
Запис цієї пісні зберігає багатоликий Інтернет і прослухати її у виконанні Остапа Кіндрачука може будь-який користувач: «Чого сумуєш, Україно, / Даремне сльози чого ллєш?/ Що злидні знов тебе обсіли, / Союзні пута надоїли / І долі кращої все ждеш… / Гей, українці, брати мої, / Все ждете дружби від Москви – / Того й жупани на вас бідні, / Як воші вас заїли злидні, /А ви ж онуки славних козаків!../ Пора сталить обух Шевченка / Та коси добре нагострить, / Піднятись за Вкраїну-неньку, / Хиренну волю розбудить / Та будяки всі геть скосить… / Гей, українці, брати мої, / Не ждіть ви дружби від Москви. / Знімайте з себе бідне дрантя / Та гніву розпаліть багаття, / Бо ви ж таки онуки козаків!..»
Остап Кіндрачук має десятки, якщо не сотні таких протестних пісень. Серед них твори «Битва під Конотопом», «Де ж ти, Хмелю?», «Європа мовчала…» на слова Олександра Олеся, «Запаліть вогні, українці…», «Пісня про Сірка Івана», «Повстанські орли», «Гей, соколи…» та інші.
Зовсім по-новому зазвучала під бандуру Остапа Кіндрачука інтерпретована ним пісня Олександра Олеся «Туга за Кримом»: «О, принесіть, як не надію, / То крихту кримської землі,/ Я притулю до уст її / І так застигну, занімію… / Хоч кухоль з кримською водою!/ Я тільки очі напою, / Торкнусь душею вогняною, / Уста спрагнілі зволожу. / Солений вітре Чорномор'я, / З гір Кримських ялівцем повій, / Остуди душу вогняную, / Серце надією зігрій…/ Морський прибою громозвучний, / З скелястих кримських берегів, / Розбий тугу мою німую, / Поверни радість давніх днів».
Остап Кіндрачук пішов від нас, але багатство його душі, потаємні його пісні, які кликали до чистоти й боротьби, залишилися з нами назавжди.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
