Дональд Трамп, який переміг на виборах президента США торік у листопаді, обійняв посаду 20 січня. Це сталося на церемонії інавгурації, що відбувалася під дахом – у Ротонді Капітолію. Проведенню церемонії на сходах перешкоджала холодна та вітряна погода. Перша промова президента США, який вступив на посаду, як правило, визначає коло «ворогів» і «друзів», містить у собі ключові завдання та пріоритети діяльності його адміністрації, а також перелік основних напрямків, які глава визначає як сфери для врегулювання першими указами на посаді. Відсутність у виступі Дональда Трампа прямої згадки «кримського кейсу» та агресії Росії в Україні не стала сенсацією, але й породила низку уявних пояснень як з боку кремлівських коментаторів, так і кримських псевдоаналітиків.
- Про що заявив Дональд Трамп під час інавгураційної промови?
- Чому він прямо не згадав Україну та Крим?
- «Кримська декларація» та позиція США незмінні?
- Чому припинення російської агресії в Україні та невизнання незаконної анексії Криму залишаться одними з основних на порядку денному зовнішньої політики нової адміністрації США?
- Дональд Трамп – особистість чи фактор?
У цих та інших питаннях Крим.Реалії спробували розібратися разом з експертами.
Крим та агресія Росії залишаються на порядку денному: Трамп змінився
Директор програми «Північна Америка» та експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» (Київ) Олександр Краєв, аналізуючи інавгураційну промову 47-го президента США, у розмові з журналістом Крим.Реалії все ж таки знайшов низку особливостей та аспектів, тісно пов'язаних з Україною і Кримом.
«Відсутність прямої згадки Криму та України не була чимось таким, що вибивалося б із «загальної канви». По суті, Дональд Трамп, окрім Сектора Гази, жодної з країн не згадав. Він говорив про Америку: «Америка понад усе», «Америка вперед», «американське лідерство», «американське процвітання». Те, що він і загалом про інші держави майже не згадував, правду кажучи, не так уже й погано. Тим більше, давайте не забувати, що у залі були присутні лідери інших держав. І, звісно, коли їх запрошували на інавгурацію, організатори якось до них зверталися. Водночас у промовах президенти, як правило, завжди згадували держави, вказуючи, яка у них позитивна динаміка співпраці. Але тут цього не було. Так званого політесу, якого в принципі мав би дотримуватися новий президент, вступаючи на посаду, у зверненні до своїх гостей у його промові не було. Також я не бачу великої проблеми в тому, що Дональд Трамп безпосередньо не згадав у своїй промові Україну та Крим. Так чи інакше, він згадував тематики, наближені до цих. Наприклад, його заява про те, що він хоче бути «миротворцем і людиною, здатною об'єднувати навколо себе інших». Він сказав, що хоче «зупинити всі війни». І це був саме контекст український. Досить важливою була заява, що він не дозволить будь-кому виступати проти Америки, показувати Америку слабкою. Очевидно, така заява стосується нової вісі зла: Китаю, Ірану та Північної Кореї», – зазначив Олександр Краєв.
Однією з економічно важливих заяв експерт вважає проголошений Дональдом Трампом принцип: «бурити, бурити та ще раз бурити!».
Співрозмовник Крим.Реалії назвав його «ключовим» і таким, який показує, що з Росії не зніматимуть санкції, оскільки збільшення видобутку нафти і газу говорить про подальший тиск на Москву.
«Росію треба заганяти в «кам'яне століття», щоб зайняти місце на ринку. І в цьому контексті можна сказати, що український порядок денний також був озвучений. Ще один пункт, який наочно демонструє, чому новий президент США не зможе забути ані Україну, ані Крим, нашу проблематику та протидію російській агресії: Трамп в цілому змінився! Під час його першої каденції головним наративом було: «Ми не хочемо просто так бути лідерами і просто так вивозити весь світовий порядок денний на своїх плечах». Тепер він каже: «Ні, Америка має бути лідером! Америка має бути попереду всіх! Америку повинні всі шанувати! Вона має бути сильнішою у військовому плані та впливовішою у зовнішній політиці!» Тобто він чітко зазначає, що Америка хоче бути активним лідером. Але бути таким лідером і водночас не бути опонентом росіян неможливо», – наголосив Олександр Краєв.
Трамп і Крим: він не лише особистість, але й фактор впливу
Оглядачка Крим.Реалії, письменниця, журналістка, яка спеціалізується на аналізі російського суспільства, пропаганди та зовнішньої політики для Джеймстаунського фонду (Jamestown Foundation) і Центру дослідження європейської політики (CEPA), Ксенія Кириллова висловила впевненість, що Дональд Трамп є не лише особистістю, аналізуючи яку, спостерігачі намагаються робити висновки про зовнішню політику США, але й окремим впливовим чинником цієї політики, що часто ігнорують.
«З одного боку, Дональд Трамп не приховує, що Україна не є його пріоритетом, і йому важливо було б закінчити війну, здобувши собі славу переможця. Не секрет, що питання приналежності Криму не надто важливе для нього. Проте, оцінюючи політику Дональда Трампа щодо України, важливо враховувати не лише його погляди та особистісні переваги, а й те, як він сприймається американською системою.
Інакше кажучи, щоб оцінити американську політику стосовно Росії та України, важливо оцінювати президента як певний чинник, а не особистість. Це дуже добре було видно на першому терміні Трампа. Як людина він явно не був налаштований проукраїнськи, проте мимоволі став каталізатором двопартійного антиросійського консенсусу в Конгресі США. Цей феномен обумовлений тим, що через Трампа в обох партій виник особистий стимул посилити своє ставлення до Росії. «Демократи» бачили в Трампі «російського ставленика», та їхня боротьба з Росією стала частиною міжпартійної боротьби. «Республіканці», у свою чергу, прагнули показати, що ніяк не пов'язані з Росією, а тому також були зацікавлені у підтримці жорсткішої лінії поведінки. Згадаймо, що саме за Трампа в Україну було вперше поставлено летальну зброю, було закрито низку російських консульств у США, а санкції щодо Москви були вперше запроваджені законом, а не указом президента, щоб президент не міг скасувати їх. Звичайно, це робилося не завдяки Трампу як людині, а багато в чому всупереч йому, проте результат став таким. Тому я б застерегла робити зараз категоричні прогнози», – наголосила Ксенія Кириллова.
«Кримська декларація» визначає незмінність позиції США
Під час першої президентської каденції лише після першої зустрічі Трампа та Путіна адміністрація Білого Дому чітко сформулювала ставлення Сполучених Штатів до анексії Криму Росією. 25 липня 2018 року було оприлюднено «Кримську декларацію» у формі заяви тодішнього держсекретаря Майка Помпео. Текст «Кримської декларації» було вручено лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву.
«Кримська декларація» підтвердила невизнання анексії півострова Росією та проголосила довгострокову політику відмови у визнанні її претензій на територію, захоплену силою всупереч міжнародному праву.
Документ містить три параграфи, у першому з яких зазначено: «Росія, шляхом вторгнення в Україну та спроби анексії Криму в 2014 році, намагалася підірвати основний міжнародний принцип, якого дотримуються демократичні держави: жодна країна не може силою змінювати кордони іншої».
Низка спостерігачів провели паралель між «Кримською декларацією» та «Декларацією Веллеса» 1940 року, опублікувавши яку, США заявили про невизнання окупації з боку СРСР трьох балтійських держав – Естонії, Латвії та Литви. Документ був дійсним до 1991 року, поки країни Балтії не стали незалежними після того, як Радянський Союз розпався. Деякі експерти вважали, що «Кримська декларація» теж рано чи пізно поверне український суверенітет над Кримом – «треба лише терпляче чекати».
Декларація справді не обіцяє повернути Крим, пояснив тоді заступник посла США в Україні Джордж Кент. Але документ гарантує, що Сполучені Штати посилюватимуть санкції проти Росії й тиснутимуть на Кремль політично. «Це означає, що неможливо просто взяти і захопити територію силою, як Росія вчинила в Криму в 2014 році», – запевняв Джордж Кент. У 2020 році тодішній держсекретар Помпео знову наголосив: «Сполучені Штати Америки вкотре заявляють: Крим – це Україна. Як зазначено у нашій «Кримській декларації» від липня 2018 року, США не визнають і ніколи не визнають претензій Росії на суверенітет над цим півостровом».
Україна буде в центрі уваги США
«Україну ніхто не має наміру «кидати», Україну не забудуть. Що не зовсім зрозуміло, не тільки в інавгураційній промові, а й у тому, що її супроводжувало, так це відсутність чітко вираженої стратегії. Якщо елементи стратегії у боротьбі з мігрантами та з інфляцією помітні, то у зовнішній політиці, зокрема ні щодо України, ні щодо Китаю, Сектора Гази чи Близького Сходу загалом, вони не прозвучали і не були позначені. У Дональда Трампа та його команди періодично виявляються суперечливі думки у цій площині. І якщо в цьому сенсі подивитися на його виступ, то його промова – більше наратив, це бачення, це певні месенджі, але не стратегія. Тому, на мою думку, цілісне бачення вирішення проблеми про припинення російської агресії перебуває на стадії розробки. Прогнозувати можливі сценарії того, чого нам чекати далі, варто лише після візиту Кіта Келлога (новий спецпосланець США з питань України та Росії – КР) до Європи та України. Тоді ми побачимо реально, чого хоче нова адміністрація Білого Дому», – наголосив Олександр Краєв у бесіді із журналістом Крим.Реалії.
У цьому контексті раніше в січні пролунали оцінки Курта Волкера – єдиного американського дипломата, який був спецпосланцем Держдепартаменту США з питань України та Росії.
«Ми ще не спостерігали етап, на якому Путін реагує на Трампа, і реакцію Трампа на те, що Путін не бажає закінчити війну», – наголосив Курт Волкер.
Володимир Путін незадовго до початку інавгурації президента США заявив, що відкритий до діалогу з адміністрацією Дональда Трампа стосовно України, але на відомих умовах, які раніше висував Кремль.
Папа Римський у посланні Трампу сказав, що молитиметься за його «мудрість» та зусилля «у сприянні миру».
«Він (Дональд Трамп – КР) переміг, і слід чесно сказати, він сам по собі здатний перемагати, і ця його перемога на виборах показала, якою вона може бути. Він сильно переміг. Не було суперечності у цій перемозі. Я думаю, що саме така перемога нам над агресією Росії і потрібна: його впевненість у допомозі та знайти ці важелі впливу. ...Одним днем війна не закінчиться. Гаряча стадія війни справді може закінчитися досить швидко, якщо Трамп буде сильним у своїй позиції», – оцінив перспективи президент України Володимир Зеленський.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
