Муса Сулейманов із невеликого селища компактного проживання кримських татар на околиці Сімферополя прожив всього три роки. За своє коротке життя він встиг побачити два збройних обшуки, «маски-шоу» в дитячій кімнаті та несподівану розлуку батьків. Чи пам'ятав він перед своєю власною смертю про це? Ймовірно, ні. Але його запам'ятав весь Крим.
«Справу обіцяли припинити»
Коли рік тому трирічний Муса зник із території свого двору на вулиці Армут у селищі Васієт (Строгонівка), мати дитини відразу звернулася в російську поліцію. Паралельно зі зверненням до правоохоронців сім'я зв'язалася з «Кримською солідарністю», «Кримськотатарськими волонтерами» та волонтерами пошукового загону «Ліза Алерт». Розпочалася дводенна масштабна пошукова робота.
Через добу слідчі органи попередньо порушили кримінальну справу за статтею «вбивство неповнолітнього». «Буде дана оцінка діям батьків у частині належного виконання обов'язків із виховання малолітньої дитини», ‒ йшлося в повідомленні пресслужби російської прокуратури Криму.
Пізніше, за словами адвоката Лілі Гемеджи, були опитані всі члени сім'ї, а також діти, які живуть у цьому районі, з якими гралися діти Руслана Сулейманова. Ельзара Сіферша, мама Муси Сулейманова, декілька разів добровільно пройшла поліграф і давала всі необхідні слідству свідчення.
Про нинішній стан цієї справи нам не повідомлялиЛіля Гемеджи
Останній діалог слідчого у справі Муси Сулейманова з сім'єю відбувся декілька місяців тому. Про хід справи та результати проведеної експертизи матір дитини не поінформували.
«Справу обіцяли припинити, але про нинішній стан цієї справи нам не повідомляли. Спочатку справа була порушена за 105-ю статтею «Вбивство неповнолітньої особи», потім обіцяли перекваліфікувати на 109-у «Заподіяння смерті з необережності», з урахуванням того, що провини матері в загибелі дитини немає й це був нещасний випадок», ‒ розповідає Ліля Гемеджи.
«Не зміг відвідати могилу»
Батька Муси, громадянського журналіста та фігуранта другої сімферопольської «справи Хізб ут-Тахрір» Руслана Сулейманова, вивезли з Криму через пів року після смерті сина. Зараз він утримується в СІЗО-1 ДУ ФСВП Росії у Ростовській області, а в військовому суді з березня 2021 року розглядається його кримінальна справа. За цей час відбулося понад 50 судових засідань, і це тільки початкова стадія судового процесу.
У день зникнення сина, а потім виявлення його тіла Руслан був ще в СІЗО Сімферополя. Про масові пошуки його дитини він уперше почув від співробітників ФСБ, які прийшли в камеру ‒ вони вимагали розповісти їм, де перебуває Муса. Коли через добу він отримав повідомлення про загибель дитини, не зміг впоратися з собою і втратив свідомість. Пережити цю втрату йому допомогли сусіди у камері. У той момент він утримувався з Алімом Суф'яновим ‒ ще одним політичним в'язнем, затриманим за аналогічним звинуваченням. Сусіди в камері по-чоловічому дбали про нього, виходячи зі скупого арсеналу тюремних можливостей, які у них були.
Співчуття Руслану після смерті сина висловлювали не лише вони, а й співробітники СІЗО Сімферополя. За пошуками вони стежили за новинами й публікаціями в соціальних мережах.
Я до останнього сподівався, що ось-ось мій син знайдеться живим і неушкодженимРуслан Сулейманов
«Я до останнього сподівався, що ось-ось мій син знайдеться живим і неушкодженим. У кожному розділі новин, коли закривалися небезпечні ділянки пошуку, моя надія посилювалася. Але сталося те, що неминуче. Так, три роки Муса був у нашій родині ‒ недовго, але я всім серцем вдячний Всевишньому за те, що Він дав нам такого променистого сина. Втрата важка й невиправна. Я відчув те, що переживають щодня батьки, у яких зникли безвісти діти, і сподіваються, що ось-ось вони повернуться», ‒ напише Руслан в одному з листів до громадськості через декілька днів після загибелі дитини.
Адміністрація СІЗО дала можливість Руслану після цієї трагедії побачитися з рідним братом ‒ Ескендером Сулеймановим. Його заарештували через декілька місяців і помістили в той же слідчий ізолятор. Окрім того, йому надали психолога, який мав спілкуватися з ним і підтримувати ‒ щоб уникнути суїциду або інших наслідків. «Але психолог ставив запитання, які, на мій погляд, були більше цікаві слідству», ‒ згадує адвокат Ліля Гемеджи. У ті дні вона відвідувала свого підзахисного постійно. Співпереживання Ліля відчувала й від колег-адвокатів, які пропускали її в ізолятор без черги.
У лютому 2021 року Руслана етапували в інший слідчий ізолятор. Відвідати могилу сина він так і не зміг.
В душі біль від невиконаного, найголовнішого, я не зміг відвідати могилу мого сина, Муси ‒ частинки мого серцяРуслан Сулейманов
«Тебе замовили!» ‒ прозвучало в камері, наче вирок, вночі 1 лютого 2021 року. У камері з сумом сприйняли новину, як і я сам. Ми один до одного звикли за цей час. Не думайте, що тут якісь запеклі злочинці сидять. Так, є ті, хто оступився, але в більшості вони стали заручниками системи. У цю мить багато думок промайнуло: прощавай знову Криме, мої рідні: мама, батько, діти, дружина, як вони перенесуть цю новину? В душі біль від невиконаного, найголовнішого, я не зміг відвідати могилу мого сина, Муси ‒ частинки мого серця, суд відмовив мені в цьому», ‒ написав про пережите Руслан вже з Ростова-на-Дону.
«Тепер кримські татари – під великим контролем»
Мусу Сулейманова шукали тисячі осіб: і співробітники російської поліції, і кінологи, і співробітники управління МНС Росії в Криму, і волонтери. Вони пройшли пішки й перевірили всі довколишні райони, переглянули записи десятків камер спостереження, реагували на кожне повідомлення про схожу за прикметами дитину. Але Муса всі ці два дні був у стічній ямі біля будинку. При огляді судмедексперт сказав, що навіть за первинними ознаками очевидно, що тіло перебувало в ямі з моменту зникнення. Дитину впізнали два координатори пошуків ‒ Шевкет Семедляєв та Мухаммад Мустафаєв.
«У «Ліза Алерт» та Слідкому з'явилися прецеденти, коли можна долучати людей, волонтерів масово. Через рік дуже різні люди, з ким я зустрічався і з ким ми говорили про це, називалися «третьою групою, ми в лісах ходили». Там не було «бороданів», татар, росіян, «СТОшників», «заряджених». Там все було тільки «Група 8», «Група Річка», ‒ ділиться спогадами Шевкет.
Де Муса? Тисячі людей шукають зниклого в Криму хлопчика (фотогалерея)
Після пошуків співробітники МНС зібрали персональні відомості найактивніших волонтерів під приводом можливого подання їх до нагороди. Тих, хто координував, спрямовував, керував, було небагато, але їхня активність виявилася занадто помітною й масштабною для півострова. У натовпі разом із тисячами добровольців тоді «розчинилися» десятки співробітників ФСБ і центру «Е» в цивільному одязі. Вони контролювали розвиток ситуації аж до поховання дитини.
Тепер кримські татари – під ще більшим контролем, інтересом. Ще більше спеців намагатимуться «відпрацювати» наш порядок деннийШевкет Семедляєв
«Тепер кримські татари – під ще більшим контролем, інтересом. Ще більше спеців намагатимуться «відпрацювати» наш порядок денний. Ми показали, що за три години, з відсутністю вертикалі влади та органів управління, ми змогли зібрати кілька десятків тисяч людей, коли це стало потрібно. І до цього процесу долучилися абсолютно всі, попри внутрішні розбіжності», ‒ впевнений Шевкет.
Телефонні розмови президентів
26 липня 2020 року, після виявлення тіла Муси та завершення пошуків, президент України Володимир Зеленський обговорив із президентом Росії Володимиром Путіним питання звільнення його батька ‒ громадянського журналіста й фігуранта другої сімферопольської «справи Хізб ут-Тахрір» Руслана Сулейманова. Він та його рідний брат, Ескендер Сулейманов, уже третій рік перебувають у СІЗО. Російське законодавство, яким зараз керуються в Криму, кваліфікує їхні релігійні та політичні переконання як терористичні.
На якийсь час родичі й односельці повірили в ефективність цього діалогу. Кульмінацією, в хорошому сенсі слова, цієї трагічної історії було б звільнення Руслана Сулейманова з СІЗО або хоча б дозвіл йому приїхати на поховання власного сина. Але дива не сталося. Екскерівник слідчої групи у справі Руслана Сергій Махнєв послався на волю «керівництва» в таких питаннях і відмовився давати дозвіл. Поховання маленького Муси відбулося без батька.
Рік по тому сім'я Сулейманових продовжує жити порізно ‒ Руслан залишається в СІЗО, його батьки, дружина й діти чекають його в будинку, з якого безповоротно пішов трирічний Муса. Односельці й волонтери намагаються підтримувати їх ‒ на свята приносять допомогу та подарунки, цікавляться долею заарештованих членів сім'ї. Як проїхати до будинку №8 на вулиці Армут у Строгонівці, люди пам'ятають без навігаторів і карт.
Терористам і їхнім сім'ям ніхто б не простягнув руку допомогиЗера Сулейманова
«Коли мій онук зник, його шукали сотні людей різних національностей, волонтери. Мусу проводжали в останню путь тисячі людей. На згадку про нього проводили молебні в Грозному, Києві та в багатьох інших містах світу. Співчуття йшли з усіх кінців світу. Значить, весь світ за уявленнями цієї влади ‒ посібники тероризму? Терористам і їхнім сім'ям ніхто б не простягнув руку допомоги», ‒ з гіркотою пояснює бабуся Муси Зера Сулейманова.
22 серпня 2020 року президент України Володимир Зеленський провів ще одну телефонну розмову, цього разу з президентом Турецької Республіки Реджепом Тайїпом Ердоганом, і обговорив, зокрема, долю 20-ти кримських татар, яких утримує Росія.
«У нас є новий список, куди входять понад 20-ть кримських татар, яких незаконно утримує Росія. Серед них ‒ батько трирічного хлопчика, який загинув у Криму, Руслан Сулейманов», ‒ сказав він Ердогану.
Підсумки цих переговорів нікому невідомі, але зараз, через рік після загибелі Муси, публічно про можливі обміни ніхто з представників влади Росії та України вже не говорить.
З метою привернення уваги міжнародної спільноти до репресій у Криму МЗС України реалізує ініціативу адвокаційного менторства публічними іноземними особами з-поміж впливових політиків, правозахисників, журналістів над громадянськими журналістами, яких зараз утримує Росія.
Концепція ініціативи передбачає, що кожен із дев'яти незаконно ув'язнених громадянських журналістів отримає підтримку індивідуального ментора, який транслюватиме історію політв'язня всьому світу. Справу друга Руслана та його сусіди за місцем проживання до арешту ‒ громадянського журналіста Османа Аріфмеметова ‒ у міжнародному просторі презентуватиме філософ і політолог зі США Френсіс Фукуяма. Сім'я Сулейманових поки не знає, хто забезпечуватиме публічну підтримку Руслана, але з нетерпінням чекає на повідомлення.
Напередодні на сайті МЗС України опублікували лист Руслана Сулейманова, який він написав для проєкту «Незламні», спрямованого на підтримку в'язнів Кремля.
«Ми не навчилися жити без нього»
Мама Муси пережила смерть сина мовчки, без істерик у день поховання й після нього. Характер і менталітет не дозволили їй зробити публічною особисту драму. Сльози жінки бачили тільки близькі родичі, сусіди й діти.
Зера Сулейманова, бабуся Муси, попри вік, активно бореться за повернення своїх синів додому. Вона дає інтерв'ю міжнародним журналістам, українським виданням, зустрічається з активістами. Але коли мова заходить про загибель онука, не може впоратися зі сльозами.
Муса ріс дуже тямущим, розвиненим хлопчиком. Щоранку мені приносив квіти з двору, я висушені квіти зберігаю досіЗера Сулейманова
«Муса ріс дуже тямущим, розвиненим хлопчиком, почав ходити, говорити вже без батька, дядька. Ми показували йому фотографії, щоб він не забував їх. Якось показали фото Руслана, він потім усе ходив і дивувався: баба молодий? Щоранку мені приносив квіти з двору, я висушені квіти зберігаю досі. Я навчила його перших слів», ‒ згадує літня жінка.
За цей рік місцеві активісти допомогли родині збудувати паркан навколо будинку та упорядкувати двір
Старший син Ельзари Сіферши Мухаммад цьогоріч піде в шостий клас, молодша дочка Асія ‒ у перший. Вона ростить їх із надією на повернення чоловіка: «Ми не навчилися жити без нього. Я просто живу, іншого виходу немає. Я прийняла це випробування відразу. Дітям важко це далося психологічно, це видно. Син став емоційно іншим, підліток же, і не говорить про свої переживання, але я як мама все бачу. Дочка Асія постійно згадує Мусу й взагалі говорить про нього як про живого, ніби він десь тут, поруч. Ми чекаємо на повернення Руслана та Ескендера додому, щоб усе було як раніше».
Лутфіє Зудієва, кримська правозахисниця, координаторка громадського об'єднання «Кримська солідарність»
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.
