З перших років анексії Криму російські силовики переслідують мусульман, бездоказово звинувачуючи їх у злочинах терористичного характеру. Однак із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну на Кримському півострові масово фіксується нова категорія «терористів». Про переслідування російською спецслужбою місцевих жителів під виглядом «боротьби з тероризмом» та про те, хто з кримчан може бути в групі ризику – читайте у цьому матеріалі.
«Шафопідпалювачі»
«Наш бандеросмузі готов», – каже за кадром голос, схожий на голос жительки кримської столиці Аліни Грек. На відео демонструється скляна пляшка з мутною рідиною, а на наступному кадрі – як ця пляшка горить у траві. Сама жінка після затримання на камеру для російських пропагандистів пояснює, що виготовила його за завданням невідомого у військовій формі з українським прапором.
Згодом російський суд нібито встановить, що завдання давав неназваний співробітник Головного управління розвідки Міністерства оборони України і що Аліна Грек виношувала плани підпалити релейну шафу на залізниці в Сімферопольському районі.
Про плани підпалу релейної шафи Грек у своєму досить відвертому «інтерв'ю» не говорить ані слова. Жодних інших доказів її намірів до скоєння теракту у відкритих джерелах не вбачається. І тим не менш, російський суд виносить їй вирок у вигляді 15 років позбавлення волі.
До особливостей цієї історії варто ще віднести той факт, що раніше Аліну та її чоловіка затримували у 2021 році за участь в акціях підтримки російського опозиціонера Олексія Навального.
А от севастополець Костянтин Горпінченко такого протестного бекґраунду не має. Однак він теж поповнив число нібито «терористів-паліїв», які провалилися.
На відеозаписі, де співробітники ФСБ, з їхніх слів, «припиняють протиправні дії» під час спроби підпалу одразу двох релейних шаф, не видно нічого, що б вказувало на його «терористичні» задуми. Якщо, звісно, не розглядати всерйоз невідомо звідки взяті в кадрі пляшки з-під пива з незрозумілим вмістом. Серед інших доказів – «зізнавальні свідчення» самого Горпінченка, озвучені на відео з усіма канцеляризмами та юридичними формулюваннями, не характерними для звичайної людської мови.
«Підривники»
«Мінери-самоучки» – це ще одна значна група кримчан, засуджених цього року за звинуваченнями в тероризмі за нібито встановлення або планування встановлення вибухових пристроїв.
Одна з маловідомих, але показових історій – вирок щодо колишнього українського військового Сергія Лихоманова. Як повідомила сестра Сергія українським журналістам, наприкінці 2023 року його викрали і два місяці утримували в режимі «інкоммунікадо». Надалі Лихоманова змусили відмовитися від незалежного адвоката та визнати, що в однокімнатній квартирі, де він жив із родиною, також зберігався вибуховий пристрій.
За одне своє засідання російський суд відправив Лихоманова на п'ять років за ґрати за статтею про незаконний обіг вибухових речовин, а потім його справу повернули і додали плани «підірвати міст через річку Бельбек», збільшивши термін позбавлення волі з 5 до 15 років.
Ще більш загадковою та драматичною виглядає історія арешту севастопольського пенсіонера Павла Чибісова. За твердженнями російських пропагандистів, шістдесятирічний «агент» отримав інформацію про схованку з вибухівкою і мав здійснити підрив автомобіля російських військових та «губернатора» Запорізької області Євгена Балицького. Жодної інформації, яка могла б продемонструвати обґрунтованість звинувачень щодо засудженого до 10 років колонії Чибісова, російські медіа не публікують.
До цих же кейсів можна віднести і кримінальну справу стосовно севастопольського фотографа Надії Грекової, яка отримала максимальний на сьогоднішній день серед кримчанок вирок – 22 роки позбавлення волі.
Її звинуватили у підриві власної квартири, яку вона здавала офіцеру російського Чорноморського флоту. Цікавим видається факт, що після вибуху, внаслідок якого ніхто не постраждав, кілька російських органів влади заявили про вибух побутового газу. І лише значно пізніше інцидент раптом трансформувався в «терористичний акт».
«Мисливці на колаборантів»
Також популярним залишається тренд звинувачень у замахах на життя співробітників окупаційних органів влади та інших колаборантів. У березні цього року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив до 24 років позбавлення волі ялтинця Петра Жицького, який мав необережність працювати в санаторії, що належав екснардепу-втікачу України Олегу Царьову.
Яскравою особливістю цієї справи став той факт, що у 2023 році представники ФСБ називали Жицького «координатором замаху», який передав зброю невідомому виконавцю, а через два роки російський суд «встановив», що нібито Жицький кілька разів вистрілив в Олега Царьова. Доповнює враження про серйозність розслідування відеозапис із «зізнаннями» самого Жицького, на якому видно, що в нього розбиті губи, і, можливо, є крововилив під оком.
Також цього року російський суд відправив за ґрати подружжя із Запорізької області – Оксану Шевченко та Володимира Боднаря, які нібито готували черговий замах на російського голову Криму Сергія Аксьонова. Ще один фігурант цієї справи, 75-річний пенсіонер Володимир Ананьєв, провину визнавати відмовився і поки що продовжує захищатися під час судового слідства, яке розтягнулося майже на рік.
Бездоказово і нещадно
У російських судах уникають публічності у справах терористичної спрямованості, вважають експерти правозахисної організації «Кримський процес».
Вони зазначають, що жодне таке рішення суду не публікується на офіційному сайті, як того вимагає принцип гласності судочинства, а на деякі процеси судді не пускали слухачів під надуманими приводами, яких немає в російському законодавстві. З цих та деяких інших причин правозахисники не змогли виявити переконливих ознак терористичних діянь у жодному із судових процесів, що відбулися щодо жителів окупованих територій.
У кейсах проти українців, яких судили за статтями терористичної спрямованості, знайшли лише тортури, викрадення та сумнівні записи із зізнаннями провини«Кримський процес»
«Ми взяли Шанхайську конвенцію як міжнародний стандарт у визначенні тероризму. А там, де цього було недостатньо, вдалися до роз’яснень пленуму російського Верховного суду щодо цієї теми. На базі цих документів вивели певні індикатори, які б вказували на ознаки терористичної діяльності. Потім ми спробували знайти такі індикатори в конкретних кейсах проти українців (жителів Криму, Херсонської та Запорізької областей – ред.), яких судили в Ростові за статтями терористичної спрямованості. Але знайшли лише тортури, викрадення та сумнівні записи із зізнаннями провини», – розповіли автори дослідження.
У своїх висновках правозахисники наголошують, що і реальні, і уявні терористичні акти широко використовуються на окупованих територіях для придушення опору та легалізації силових методів контролю над захопленими регіонами. П’ятнадцять вироків щодо кримських «терористів» за неповний рік – явне тому підтвердження.
