Російські військові передбачали перебувати в Сирійській Арабській Республіці щонайменше до 2066 року, але історія розпорядилася інакше – Росію попросили на вихід. У політичних та військових аспектах цього рішення нової сирійської влади, а також його впливу на війну в Україні розбиралися Крим.Реалії.
Влада Сирії розірвала інвестиційну угоду з російською компанією з управління портом Тартус. Про це сирійській газеті Al-Watan розповів директор Тартуської митниці Ріяд Джуді.
Керівник Тартуської митниці заявив, що під час повернення управління портом сирійській стороні вона здійснюватиме відновлення застарілих портових механізмів, які російська компанія використовувала без модернізації, хоча угода передбачала таку модернізацію. За його словами, тепер усі доходи від управління морським портом підуть на «благо сирійської держави», а робітники повернуться під управління сирійської сторони.
2019 року російський віцепрем'єр Юрій Борисов заявив, що Москва і Дамаск домовилися про передачу порту Тартус в оренду компанії «Будтрансгаз» на 49 років. Компанія друга Путіна Геннадія Тимченка мала вкласти у розвиток портової інфраструктури 500 мільйонів доларів. Скільки з цієї суми було інвестовано, невідомо. Тодішня сирійська влада також очікувала збільшення продуктивності порту з 4 до 38 мільйонів тонн на рік.
Так звана «ремонтна база»
Пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ у Тартусі з'явився у СРСР 1971 року, відповідно до двосторонньої угоди між двома країнами. Спочатку ПМТЗ було створено для забезпечення дій радянського флоту в Середземномор'ї, а саме – для ремонту кораблів та суден 5-ї оперативної (Середземноморської) ескадри, їх постачання паливом, водою та витратними матеріалами.
У Сирії з 1971 до 2000 року правив Хафез Асад, який прийшов до влади внаслідок перевороту. Після його смерті влада перейшла до сина Башара, нового сирійського диктатора. Весь цей час спочатку Радянський Союз, а потім Росія підтримували сирійський режим політично та фінансово, маючи на території цієї держави не лише військові бази, а й точку впливу на Близькому Сході.
Однак після розпаду СРСР і через нестабільну військово-політичну ситуацію в Сирії база ВМФ у Тартусі захиріла й підтримувалася слабо. Так, станом на 2009 рік пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ складався з двох плавучих причалів, плавучої майстерні – ПМ-61М, адміністративної будівлі, казарми, двох невеликих сховищ та різних господарських об'єктів на суші. Тільки один із двох причалів був придатний для експлуатації. ПМТЗ ВМФ у Тартусі обслуговував штат лише з чотирьох російських військових моряків.
У вересні 2013 року Росія відновила свою присутність у Середземномор'ї. Була створена Середземноморська ескадра ВМФ РФ, що діє на постійній основі, що включає до 10 кораблів, у тому числі бойові кораблі та судна забезпечення.
У 2015 році було модернізовано причали, проведено днопоглиблювальні роботи, а персонал ПМТЗ складав уже 1700 осіб. Паралельно готувалася угода із Сирією про новий правовий статус бази в Тартусі.
29 грудня 2017 року президент Росії Володимир Путін підписав федеральний закон «Про ратифікацію Угоди між Російською Федерацією та Сирійською Арабською Республікою про розширення території пункту матеріально-технічного забезпечення Військово-Морського Флоту Російської Федерації в районі порту Тартус і заходи військових кораблів Російської Федерації в територіальне море, внутрішні води та порти Сирійської Арабської Республіки». За умовами договору, ПМТЗ ВМФ у Тартусі передається РФ у безоплатне користування, отримуючи повний імунітет від цивільної та адміністративної юрисдикції Сирії. Максимальна кількість військових кораблів РФ, яким дозволено одночасне перебування у пункті – 11 одиниць, включаючи військові кораблі з ядерною енергетичною установкою. Угода була розрахована на 49 років – до 2066 року – і могла бути автоматично продовжена ще на 25 років.
Проте історія розпорядилася інакше.
Нові невоєнні реалії порту Тартус
У Сирії Росія мала дві великі постійні військові бази: авіаційну «Хмеймім» у районі Латакії та морську – в Тартусі. У грудні 2024 року сирійські антиурядові сили на чолі з угрупованням «Хаят Тахрір аш-Шам» повалили режим лояльного до Москви Башара Асада. Після цього російські військові кораблі залишили порт у Тартусі й досі перебувають у нейтральних водах.
Одночасно до авіабази Хмеймім і порту в Тартусі потяглися колони російської військової техніки. Військові блогери називають цей процес «евакуацією». Про причини ні російська, ні нова сирійська влада офіційно не оголошували.
У грудні OSINT-дослідники відзначали виліт кількох військово-транспортних бортів з авіабази «Хмеймім», у січні таких повідомлень не було.
OSINT-дослідник MT Anderson, проаналізувавши супутникові знімки, повідомив 7 січня, що евакуйовані російські техніка та озброєння зайняли всі причали в порту Тартуса і розтяглися майже на кілометр. А Oliver Alexander 9 січня серед численної техніки на пірсах знайшов ЗРК С-400.
Ще у грудні з Балтійського моря до Середземного вирушили кілька військових транспортних суден і танкерів для забезпечення вивезення техніки. Однак військовий транспорт Sparta, що прибув 4 січня до Тартуса, Сирія в порт не пропустила.
Пізніше підійшли транспортні судна Sparta II, Lady Mariia і Baltic Leader, але їм не дали дозвіл на захід у порт. Останні два 10 та 14 січня відповідно лягли на зворотний курс.
Також до Середземного моря прийшов російський військовий танкер «Генерал Скобелев».
Sparta та Sparta II продовжували «намотувати кола» у нейтральних водах майже три тижні. Як повідомила моніторингова група телеграм-каналу «Крымский ветер», увечері 21 січня у порт Тартуса зайшов і пришвартувався біля причалу транспорт Sparta II, а вранці 22 січня – Sparta. Про навантаження на них військової техніки наразі невідомо.
Примітно, що Сирія вже почала використовувати колишні військові причали Тартуса в цивільних цілях. Так, 18 січня у військову гавань порту Тартус зайшов єгипетський суховантаж Lotus, а 19 січня пришвартувалися ще два цивільні судна.
«Чемодан – причал – Лівія»?
Як повідомляли 13 грудня німецькі ЗМІ з посиланням на службову записку Міноборони Німеччини, Росія, зважаючи на все, робить кроки для повного виведення своїх військових баз із Сирії.
Нова влада Сирії, що прийшла після падіння режиму Башара Асада, ймовірно, надає гарантії безпеки виключно для виведення російських військ, а не для їх подальшої присутності в країні.
Наголошується, що особливе значення має втрата авіабази «Хмеймім» у Латакії, яку РФ використала для постачання своїх операцій у Лівії та Африці. Тепер перевезення важких вантажів буде можливим лише за наявності транзитних ліцензій від Туреччини. Це викликає занепокоєння в НАТО, де уважно стежать за змінами в маршрутах російських поставок.
16 грудня CNN із посиланням на офіційних осіб США повідомило, що росіяни почали переміщення військово-морських сил із Сирії до Лівії. Видання пише, що Москва посилила тиск на проросійського бунтівного генерала, командувача так званої Лівійської національної армії Халіфи Хафтара, щоб забезпечити контроль Росії над портом у Бенгазі.
Без порту в Лівії та якщо вони також будуть змушені залишити Тартус у Сирії, росіяни залишаться без середземноморської бази і не зможуть «демонструвати силу» південному флангу НАТО. «Втрата Тартуса, навіть тимчасово, також ускладнить переміщення незаконних матеріалів між Росією та Африкою», – повідомили CNN обізнані джерела.
Росія виводить сучасні системи протиповітряної оборони та інше озброєння з баз у Сирії та перекидає їх до Лівії, повідомила 19 грудня The Wall Street Journal із посиланням на американських та лівійських офіційних осіб.
Зазначається, що засоби протиповітряної оборони, у тому числі радари для систем перехоплення С-400 та С-300, перевезли російські вантажні літаки із Сирії на бази на сході Лівії, які контролює Халіфа Хафтар.
Росія вже присутня у Лівії, в тому числі через ПВК «Вагнер», яка має тісні зв'язки з Хафтаром. Бойовики «Вагнера» використовують об'єкти Хафтара, зокрема авіабазу, як транзитний вузол до інших африканських країн.
Торік високопоставлені російські чиновники зустрічалися з Хафтаром, щоб обговорити довгострокові права на стоянку в портах Бенгазі й Тобрука, розташованих менш ніж за 400 миль від Греції та Італії, стверджує WSJ.
3 січня Головне управління розвідки МО України повідомило, що Росія планує перекинути із Сирії до Лівії частину військової техніки. На одному з аеродромів Володимирської області РФ розвантажили привезені із Сирії бронетранспортери, інформують українські розвідники.
Вранці 18 січня російські ВПС, можливо, перебазували винищувачі-бомбардувальники з «Хмейміма», Сирія, в Ель-Хадим, Лівія, повідомила моніторингова група телеграм-каналу «Крымского ветра», опублікувавши відповідний маршрут літаків.
«За минулий тиждень північна авіабаза в Ель-Хадимі була очищена від старих пошкоджених тимчасових ангарів», – інформує моніторингова група.
Відому фразу «Чемодан – вокзал – Росія», яка вперше пролунала в Молдавії в 1991 році й потім була підхоплена в багатьох пострадянських республіках, тепер можна перефразувати у «Чемодан – причал – Лівія».
Немає бази – слабшає вплив. Росія мала їх у Сирії, що забезпечувало військово-морську присутність у Середземному морі та повітряний потенціал у регіоні. Москва використовувала свої сирійські бази як плацдарм для боротьби із Заходом у таких африканських країнах, як Лівія, Малі та Центральноафриканська Республіка й інших, у Сахелі – це тропічний саванний регіон в Африці. Включає дванадцять країн і 300 млн населення.
Вплив на війну в Україні
Лівія – четверта за площею країна Африки та шістнадцята у світі, але 90% її території займають пустелі. І це ускладнює майбутнє облаштування російських військових баз у цій державі, якщо такої угоди буде досягнуто.
За даними російських військових експертів і блогерів, інфраструктура портів у Лівії не відповідає вимогам щодо розміщення всіх кораблів і суден Середземноморської ескадри ВМФ РФ, а отже, частина з них може бути перекинута на Балтійський та Північний флоти.
Зазначимо, що у складі ескадри перебувають два кораблі Чорноморського флоту РФ – це фрегат «Адмирал Григорович» і підводний човен «Новороссийск». У складі сухопутних підрозділів є військовослужбовці, відряджені до Сирії з російських військових частин, дислокованих у Криму.
Сухопутна військова техніка, у тому числі зенітні ракетні комплекси та радіолокаційні станції, у такій кількості, як це було в Сирії, у Лівії не потрібні. Відповідно, частина з них може бути перекинута до Росії для подальшого використання у війні проти України.
Аналогічно і з особовим складом, якщо спостерігатимуться надлишки такого. Адже у Сирії служили виключно контрактники, які не мають обмежень на участь у бойових діях.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
