Этап сноса памятников Украина прошла первой. Украинцы задали новый мировой тренд?
Рабочие симают статую Роберта Миллигана рядом с музеем Доклендса в Лондоне, 9 июня 2020 року
В то время, как в Украине уже лишились былой остроты дебаты о том, какие памятники должны стоять на украинских улицах, если те будут заасфальтированы и хорошо освещены, в мире, наоборот, споры о памятниках и снесении их с пьедесталов только набирают силу. Дебаты об истории идут и в зрелых демократических странах. Стала ли Украина и здесь тренд-сеттером ‒ тем, кто задает тенденцию, ‒ или события в Украине и в мире являются проявлениями разных процессов? Об этом Радіо Свобода пообщалось с известными историками ‒ Ярославом Грицаком из Львова и Александром Мотылем из Нью-Йорка.
Протесты против расовой нетерпимости, начавшись в США, теперь распространяются и в Европе. Чуть ли не ежедневно в международных новостях приходят сообщения о том, что разъяренная толпа снесла памятник тому или иному работорговцу, колонизатору или участнику гражданской войны на стороне рабовладельческих штатов.
10 июня протестующие снесли статую Джефферсона Дэвиса, президента Конфедерации эпохи гражданской войны в Ричмонде, столице Вирджинии, и пытались утопить ее в озере.
Такая же участь постигла в английском Бристоле и памятник британскому купцу, меценату и работорговцу Эдварду Колстону.
А в Брюсселе местной власти пришлось снять поврежденный демонстрантами памятник королю Леопольду II, нажившему недобрую славу в колониальной борьбе за африканские земли.
Памятник королю Бельгии Леопольду Второму
Для украинцев это звучит, как пройденный этап ‒ после стихийного «сноса памятников Ленину в Украине» во время Революции Достоинства в процессе декоммунизации в Украине за два последующих года было демонтировано более 1300 памятников Ленину и более 1000 памятников другим деятелям тоталитарной эпохи. Переименованы более чем 50 тысяч названий городов, поселков, районов, улиц. Тогда группа из почти 70 иностранных и украинских ученых, экспертов и преподавателей заявила, что «сложные и спорные проблемы следует решать путем дебатов», призвала не политизировать историю и предупреждала о том, что это будет иметь плохое влияние на имидж и репутацию Украины в Европе и Северной Америке.
Сейчас политизация истории на полном пару происходит на том же Западе, который утверждал, что историю нужно уважать, и показывал в сторону Лондона, где стоят памятники и королю Карлу I, и лидеру английской буржуазной революции Оливеру Кромвелю, давшему приказ о казни этого монарха.
Что не так с уважением к истории?
Историк Ярослав Грицак
Являются ли события в Украине и мире частью того же процесса преодоления колониального наследия – или они другие? По мнению львовского историка Ярослава Грицака, несмотря на внешнее сходство, каждый процесс в своем контексте, так как ни в Америке, ни в Англии не было коммунизма, к тому же эти страны не были жертвой колониальной политики, какой была Украина. Но, если говорить об общем мировом процессе, то профессор Грицак считает, что происходит общемировой процесс эмансипации в широком смысле.
Люди хотят освободиться от патриархального наследия ‒ рабства, колонизации, угнетения различных групп населения, женщин
Ярослав Грицак
«Люди хотят освободиться от патриархального наследия ‒ рабства, колонизации, угнетения различных групп населения, женщин ‒ всем этим жертвам мы ставим памятники и сбрасываем памятники тем, кто был в этом виноват», ‒ объясняет Ярослав Грицак.
По его мнению, люди обращаются именно к истории, потому что она играет роль якоря, который может спасти от штормов настоящего и неуверенности в будущем: «А так как история ‒ это то, на что мы должны опереться, она должна быть такой, как нам нужно, ‒ для этого ее хочется вычистить от неудобных моментов».
Нью-йоркский профессор Александр Мотыль считает, что причина того, что дискуссии об истории, ранее остававшиеся в книгах, фильмах или на научных конференциях, теперь вылились на улицу, заключаются в том, что общества на Западе стали очень политизированы и поляризованы.
«Раньше вопросы о том, следует ли показывать фильм «Унесенные ветром», где показаны рабовладельческие отношения, давать детям читать «Приключения Гекльберри Финна» Марка Твена, обсуждались в газетах, а теперь экономические, социальные проблемы, усиленные пандемией, вынесли их на улицу», ‒ объясняет профессор Мотыль.
Историк Александр Мотыль
И здесь, отмечает историк, против западного демократического общества играет то, что до сих пор считалось его самым большим преимуществом ‒ разнообразие, мультикультурность ‒ существование групп людей с разными взглядами на прошлое и будущее, в конце концов разделенное различными ценностями.
«Это многие осознавали, но не было удобно говорить об этом вслух. Мультикультурность ‒ не всегда благо, в некоторых обстоятельствах она может работать против единства и солидарности общества. С другой стороны, она является фактом нашей жизни и нужно много работать над тем, чтобы она усиливала общество, а не ослабляла его», ‒ объясняет Александр Мотыль.
Еще одна вещь, которую осознают много людей в Америке, а тем более те, кто наблюдает за ситуацией из-за рубежа, это то, что нет монолитного блока белых и черных, как в Украине нет монолитного блока Востока против Запада.
«Белые ‒ это выходцы из Англии, Ирландии, Германии, Италии, Восточной Европы, и все они между собой разные. Не все из них являются привилегированными. Например, украинцы не имели тех привилегий, которые имели ирландцы, а те не имели привилегий, которые имели англичане. Так же и чернокожие разные: выходцы из Африки не имеют общей культуры и моделей поведения с выходцами из стран Карибского моря. Подобная ситуация и в Украине ‒ это миф, что украинцы на Востоке одни, а на Западе ‒ другие. Среди людей на Западе было много приспешников Януковича, а среди людей на Востоке было много украинских патриотов», ‒ говорит Александр Мотыль.
Если есть люди разного происхождения, разной религии, языка, то между ними будет и несогласие относительно памятников и названий улиц
Александр Мотыль
«На Западе существовало много предубеждений относительно Восточной Европы и Украины в частности, по поводу развития демократии и общественных институтов, но выяснилось, что украинцы могут еще показать пример того, как договариваться. Украинцы показали, что дискуссии об истории никуда не исчезают. После Майдана дискуссии о Бандере и истории никуда не исчезли, ибо они являются частью жизни любой многокультурной демократической страны. Если есть люди разного происхождения, разной религии, языка, то между ними будет и несогласие относительно этих вопросов, относительно памятников и названий улиц», ‒ говорит Александр Мотыль.
Украина ‒ тренд-сеттер?
Значит ли это, что Украина снова, как говорит историк Тимоти Снайдер, тренд-сеттер, страна, указывающая на направления развития, которым вскоре пойдет остальной мир, что она, по его словам, является «гипертипичной»?
Украинцы считают себя особенными, но на самом деле, все проблемы, которые обсуждают украинцы ‒ демократия, идентичность, экономика, ‒ есть и в других странах
Александр Мотыль
Александр Мотыль говорит, что да: «Я уже давно замечал, что украинцы считают себя каким-то совсем особенными, но на самом деле, все проблемы, которые обсуждают украинцы ‒ и о демократии, и об идентичности, и об экономике, ‒ есть и в других странах. Их обсуждают и в Германии, и в Венгрии, и в Англии. Говорили, что украинцы как-то особенно склонны к популизму. А разве люди в Англии, Италии, или Америке показали себя какими-то очень устойчивыми к популистам?»
А вот профессор Ярослав Грицак с этим не соглашается. По его мнению, Украина теряет роль первопроходца.
Нам необходимо провести радикальные реформы, которые США и Европа давно осуществили
Ярослав Грицак
«Мы такими были после Майдана, в первые годы войны. Но политический выбор, который был сделан потом, превращает Украину в малозначимую бедную страну, и это не оскорбление, а констатация факта. Сможет ли она вернуть себе роль тренд-сеттера? Вполне возможно, мы уже видели много неожиданных поворотов нашей истории, но на этом этапе мы можем только мечтать о проблемах, аналогичных западным, у нас нет ни их уровня жизни, ни их уровня безопасности. Нам необходимо провести радикальные реформы, которые США и Европа осуществили очень давно. Если в Англии, или Америке сейчас ставят вопрос о независимости судов, то для них это новый вопрос, его не было много десятков лет. А у нас он еще и не начал решаться. А это ‒ ключевой вопрос для развития страны», ‒ объясняет Ярослав Грицак.
Пьедесталы пустыми не остаются
Не верьте никому, кто скажет, что мы сможем жить без памятников. Вопрос в том, кому и за что мы их ставим
Ярослав Грицак
По мнению Ярослава Грицака, памятники имеют значение. «Мы без памятников не можем, как не можем без мифов. Не верьте никому, кто скажет, что мы сможем жить без памятников. Вопрос в том, кому и за что мы их ставим. Потому что это отражает ценности общества. Ранее это были памятники святым. Затем ставили памятники тому, кого считали государственным деятелем, героем, или великим поэтом. Никто из них, конечно, святым не был, но их образы означали то, что ценит данное общество», ‒ говорит профессор Грицак.
Когда толпа в Бристоле сбросил в реку памятник Эдварду Колстону, английском купцу, члену парламента, благодетелю, дававшему щедрые пожертвования родному городу, то на его место предложили поставить памятник другому жителю Бристоля ‒ современному диджею с Ямайки Ронни Сайзу.
Люди смотрят на пьедестал сваленного памятника Эдварду Колстону в Бристоле, 8 июня 2020 года
Значит ли это, если бы такое предложение прошло, что для ценностей современных жителей Бристоля важнее диджей, а не государственный деятель, утверждавший могущество Британии? Чернокожий выходец из того района Карибского моря, где получил свое состояние Колстон ценой эксплуатации рабов, скажет больше о прошлом и планах на будущее, чем магнат?
Профессор Александр Мотыль говорит, что если общество останется многокультурным и демократическим, вопрос новых памятников также станет предметом для дискуссий. Возможно, говорит он, в течение определенного времени не будут ставить никакие памятники, будет своего рода мораторий. Но потом ‒ все равно встанет вопрос, кто достоин памятника, потому что ни один человек не является идеальным.
«Сейчас сносят памятники людям, связанным с колониализмом и рабством. Но пройдет время и можно предположить, что в демократическом обществе, где каждый имеет право голоса, кто-то вспомнит, что и Мартин Лютер Кинг не был святым, что он изменял жене, хоть и был священником. Для политизированных людей это не проблема, а для религиозных может оказаться очень важным», ‒ говорит Александр Мотыль.
Преподобный Мартин Лютер Кинг
Споров не избежать, считает Александр Мотыль. «Но консенсус должен быть о базовых вещах, по меньшей мере о существовании самого государства. Одновременно должен быть консенсус относительно общей интерпретации нашей истории. Это не значит, что кого-то надо героизировать, но это также не должно означать, что их нужно вычеркнуть из истории ‒ разные фигуры имеют право на существование в дискурсе, в исторических текстах», ‒ объясняет профессор Мотыль.
Консенсус должен быть о базовых вещах, по меньшей мере о существовании самого государства
Александр Мотыль
Напряжение, которое есть сейчас, показывает, что общество не готово обсуждать, и в этом он видит угрозу для демократии.
«Сегодняшний дискурс не признает нюансов ‒ все или белое, или черное, он готов ради чего-то нового разбить все предыдущее и не видит границ и контекста. А контекст является чрезвычайно важным. Потому как поведение человека в 18-м веке не отвечает и не может отвечать требованиям 21-го века. Требования эти меняются со временем, с приходом новых групп со своей повесткой дня. В демократическом обществе это динамичный и бесконечный процесс. Нужно осознать, что это является частью нашей жизни», ‒ говорит профессор Александр Мотыль.
У світі зносять пам’ятники слідом за антирасистськими демонстраціями – фоторепортаж
1/22У Лондоні зносять пам’ятник Робертові Мілліґану, відомому підприємцеві й рабовласнику 18 – початку 19-го століття, за рішенням міської влади. Після смерті у США Джорджа Флойда від рук поліції мер Лондона Садік Кан оголосив про перегляд пам’ятників і назв вулиць міста з тим, щоб прибрати ті з них, які пов’язані з рабовласництвом чи работоргівлею.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
2/22Силует пам’ятника Робертові Мілліґану під час його знесення 9 червня 2020 року. Пам’ятник стояв перед Музеєм лондонських доків у районі Канарі-Ворф. Мілліґан став засновником лондонських доків, які проіснували до 1980-х років. Цей пам’ятник йому звели невдовзі після його смерті 1809 року.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
3/22Серія фото показує процес стихійного знесення демонстрантами в британському Брістолі пам’ятника відомому уродженцеві міста 17 – початку 18-го століть і работорговцеві Едварду Колстонові в перебігу демонстрації 7 червня 2020 року на знак солідарності з американським рухом «Життя чорних важливі», що спалахнув після смерті у США Джорджа Флойда від рук поліції.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
4/22Пам’ятник Едвардові Колстону в Брістолі, стягнений демонстрантами з постаменту, скидають у річку Ейвон, 7 червня 2020 року. Колстон – депутат англійського парламенту, підприємець і філантроп, надавав значні кошти на підтримку шкіл, сиротинців, старечих домів, лікарень і церков – але багатства свої нажив чималою мірою на работоргівлі й експлуатації рабської праці.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
5/22На місці таблиці на постаменті скиненого пам’ятника Едвардові Колстону в Брістолі чіпляють напис: «Ця таблиця присвячена рабам, яких забрали з їхніх домівок», 8 червня 2020 року. Скинення пам’ятника, встановленого наприкінці 19-го століття і занесеного 1977 року в список історичних пам’яток Британії, викликало попереднього дня масові вияви радощів.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
6/22Пам’ятник офіцерові військ «конфедератів» (південних штатів, які 1861 року оголосили про вихід зі США через бажання зберегти в себе рабовласництво і про створення «Конфедеративних штатів Америки», що призвело до чотирирічної Громадянської війни у США) Джонові Кастлману готують до зняття з місця, де він простояв понад сто років, у місті Луїсвіллі, штат Кентуккі, 8 червня 2020 року. Після поразки Півдня Кастлман став генералом армії США і, за історичними документами, став виступати за расову рівність. Рішення про можливість зняти пам’ятник ухвалили ще рік тому, в травні 2019-го. Тепер пам’ятник планують перенести на могилу Кастлмана.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
7/22Пам’ятники безіменним воїнам-«конфедератам», такі, як був цей в Александрії, штат Вірджинія, тепер знімають за рішеннями місцевої влади чи влади штатів. Дискусії про зняття пам’ятників «конфедератам» тягнуться у США вже десятиліттями: і до нинішніх протестів вважалося, що такі пам’ятники уславлюють ідеї вищості білої раси і расової дискримінації й рабської праці. Цей пам’ятник, який був у списку історичних пам’яток США і від якого нині лишився тільки постамент, зняла громадська організація, що є його власником, 2 червня 2020 року, як тільки набув чинності закон штату, що дозволив це.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
8/22Кадр із сюжету телеканалу Антверпена в Бельгії: муніципальні працівники знімають пам’ятник королеві Бельгії Леопольдові II в цьому місті 9 червня 2020 року, через кілька днів по тому, як її облили фарбою демонстранти проти расизму через жорстокий колоніальний режим цього монарха в Африці. Пам’ятники Леопольдові II давно стали об’єктом нападів активістів через його жорстокі дії як одноосібного приватного власника «Вільної держави Конго» (пізніше вона стала бельгійською колонією, нині це Демократична Республіка Конго, одна з найбільших африканських держав) наприкінці 19 – на початку 20-го століття. Рух за знесення пам’ятників королеві посилився останніми днями, коли хвилю протестів у всьому світі викликала смерть темношкірого у США внаслідок дій поліції.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
9/22Іще один пам’ятник королеві Бельгії Леопольдові II, облитий фарбою, в парку Музею Африки в місті Тервюрені на околиці Брюсселя, 9 червня 2020 року. Цей музей король створив як вітрину своєї, як він стверджував, «цивілізаторської місії» в «Вільній державі Конго» – величезній африканській країні, яка була його одноосібною приватною власністю. Жорстока експлуатація населення Конго і фізичні покарання за невиконання робочих норм призвели там до незліченних каліцтв і до смерті мільйонів людей (за різними оцінками, від 5 до 13 мільйонів).
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
10/22Скинений демонстрантами пам’ятник Едвардові Кармаку в центрі Нашвілла, штат Теннессі, фото 31 травня 2020 року – після того, як попереднього дня мирна демонстрація переросла в насильство. Кармак був політиком, юристом і журналістом, який наприкінці 19 – на початку 20-го століття виступав проти рівних громадянських прав для темношкірих і білих і підтримував ідею «судів Лінча» (самосудів) проти темношкірих.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
11/22Постамент, який лишився від пам’ятника генералові «конфедератів» Робертові Лі, біля середньої школи його імені в Монтґомері, штат Алабама, фото 2 червня 2020 року. Після скинення чотирьом людям висунули кримінальні обвинувачення в пошкодженні майна. Лі був командувачем армії «конфедератів», після їхньої поразки погодився зі скасуванням рабовласництва і виступав за примирення Півдня й Півночі, але продовжував виступати проти расової рівності.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
12/22Демонстрація біля пам’ятника Робертові Лі на Проспекті пам’ятників у Ричмонді, штат Вірджинія, 4 червня 2020 року. Раніше того дня губернатор штату Ральф Норман оголосив про план зняти цей пам’ятник генералові «конфедератів» і віддав вказівку технічним службам прибрати його «якомога швидше».
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
13/22На фото 9 червня 2020 року з соцмереж – скинений демонстрантами пам’ятник Христофорові Колумбу в Ричмонді, штат Вірджинія, в перебігу протестів після смерті Джорджа Флойда від рук поліції. Колумба, італійського мандрівника й колонізатора, який відкрив Новий світ Європі і проклав шлях до подальшої колонізації обох Америк, все ж століттями вшановують у США попри його історію поневолення народів Америк і жорстокості щодо них. У багатьох штатах США в жовтні святкують День Колумба.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
14/22Поліція біля понівеченого пам’ятника суперечливому колишньому мерові Філадельфії (штат Пенсильванія) Франкові Різзо в центрі цього міста, фото 30 травня 2020 року. У перебігу протестів наступними днями через смерть Джорджа Флойда внаслідок дій поліції цей пам’ятник пошкодили ще більше, і в ніч на 3 червня його зняли офіційно. Різзо був начальником поліції в Філадельфії в 1968–1971 роках, а в 1972–1980-му мером міста. На обох посадах він був відомий своїми расистськими й гомофобними поглядами й діями.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
15/22Постамент, який лишився від пам’ятника адміралові Рафаелу Семмзові, фото 5 червня 2020 року, місто Мобайл, штат Алабама. В ніч на 5 червня місто зняло цей пам’ятник без попередніх оголошень. Семмз був військово-морським командиром військ «конфедератів» і після їхньої поразки продовжував виступати на захист дій Півдня. Пам’ятники діячам «конфедератів», які воювали за своє право на рабовласництво, давно викликають суперечки у США.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
16/22Демонстранти з плакатами протестують із вимогами зняти пам’ятник британському імперіалістові Сесілю Родсові біля Орієл-коледжу, однієї зі складових Оксфордського університету, в Оксфорді в Великій Британії 9 червня 2020 року. Тисячі людей вимагали зняти цей пам’ятник як, за словами з листа групи членів міської ради, несумісний із антирасистською позицією міста.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
17/22Пам’ятник Сесілеві Родсу біля Орієл-коледжу в Оксфорді, фото 9 червня 2020 року. Керівництво коледжу наразі відмовляється знімати його. Родс, британський гірничий магнат і діяч на півдні Африки другої половини 19-го століття, виступав за вищість «англосаксонської раси» й підтримував британський колоніалізм, заснував колоніальне утворення Родезію (нинішні Замбія й Зімбабве).
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
18/22Прикриті фігури на Пам’ятнику конфедератам у центрі Портсмута, штат Вірджинія, ранок 10 червня 2020 року. Ці постаті солдатів-«конфедератів», що оточують обеліск у центрі, загорнули самі демонстранти після засідання міської ради, на якому розглядали можливості перенести пам’ятник. Пізніше того дня постаті значно пошкодили під час чергової демонстрації, одну з них скинули; внаслідок цих дій зазнав тяжких травм один із присутніх, на якого впала скульптура.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
19/22Облитий фарбою меморіал Джефферсона Дейвіса в Ричмонді, штат Вірджинія, 7 червня 2020 року. Дейвіс був президентом самопроголошених «Конфедеративних штатів Америки», групи південних штатів, які воювали з Північчю США за збереження рабовласництва, в перебігу Громадянської війни 1861–1865 років. До кінця життя дотримувався думки, що чорношкірі «нижчі» від білих.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
20/22Під час чергового протесту 10 червня 2020 року облитий фарбою пам’ятник президентові «конфедератів» Джефферсонові Дейвісу в Ричмонді, штат Вірджинія, скинули демонстранти (фото з соцмереж).
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
21/22Поліція штату Міннесота охороняє працівників, які прибирають скинений демонстрантами пам’ятник Христофорові Колумбу, місто Сент-Пол, 10 червня 2020 року.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
22/22Рештки пам’ятника Христофорові Колумбу в Бостоні, штат Массачусетс, фото 10 червня 2020 року. Голову йому збили демонстранти попереднього вечора. Наступного дня місто зняло рештки пам’ятника на зберігання, поки не буде вирішено, що з ним робити далі і як «оцінити історичне значення» пам’ятника. Це був уже не перший вандальський акт щодо цього пам’ятника: його не раз обливали червоною фарбою чи обписували словами «вбивця», а одного разу вже відбивали йому голову.
У США й деінде у світі зносять пам’ятники суперечливим діячам, які були рабовласниками чи представниками рабовласницького Півдня, посеред протестів через смерть Джорджа Флойда
